СПЕКТРАЛЬНА ОПТИЧНА КОГЕРЕНТНА ТОМОГРАФІЯ У ДІАГНОСТИЦІ ПОЧАТКОВИХ МЕЛАНОМ ХОРІОЇДЕЇ ПАРАМАКУЛЯРНОЇ ЛОКАЛІЗАЦІЇ

Abstract

Актуальність. Меланоми хоріоїдеї (МХ) найчастіша неопластична патологія ока пацієнтів і належить до групи надзвичайно злоякісних пухлин. Пік захворюваності припадає на 4-6 декади життя. Диференціальна діагностика МХ базується на даних офтальмоскопічної картини, флуоресцентної ангіографії (ФАГ) та ультразвукового сканування (УЗ). При макулярній та парамакулярній локалізаціях МХ одним із додаткових методів дослідження є спектральна оптична когерентна томографія (СОКТ), що дозволяє з високою роздільною здатністю виявляти більш тонкі диференціально-діагностичні ознаки початкових стадій пухлини. Своєчасна діагностика МХ на ранніх стадіях розвитку дозволяє вибрати найбільш правильну тактику лікування та отримати ефективний результат. Мета роботи – оцінити інформативність СОКТ при діагностиці початкових меланом хоріоїдеї макулярної та парамакулярної локалізацій. Матеріал та методи. Проаналізовано результати обстеження 12 пацієнтів віком 52-78 років із пігментними утвореннями очного дна (12 очей). Для проведення досліджень використовувався томограф Spectralis OCT (Heidelberg Engineering, Німеччина). Стандартна процедура обстеження на цьому томографі дозволяє отримувати зображення без розширення зіниці, але, оскільки при обстеженні даної групи пацієнтів була необхідність і доцільність візуалізації та парамакулярних і, по можливості, периферичних відділів сітківки, хворі проходили томографію в умовах медикаментозного мідріазу у звичайному та EDI-ОСТ (покращена глибина зображення) режимах. Оцінка результатів дослідження проводилася за зображеннями сітківки в лінійних сканах та протоколу аналізу "MacularThicknessMap" (за можливості). Результати та обговорення. У всіх 12 пацієнтів було виявлено вогнище, в межах якого характерна структура хоріоїдеї не визначалася: зовнішні та середні шари хоріоїдеї були екрановані на рівні хоріокапілярів лінійною ділянкою високої оптичної щільності. У 7 пацієнтів, за даними СОКТ, пігментоване вогнище представляло собою невус без ознак малігнізації, у 3 - невус з невеликою (до 60 мкм) проміненцією шару пігментного епітелію без порушення структури зовнішніх шарів сітківки. У двох осіб (2 ока) – були виявлені явні структурні прояви малігнізації процесу (дільниці нерівномірної гіпертрофії пігментного епітелію, наявність перифокального відшарування нейроепітелію, порушення структури, аж до повного руйнування, фоторецепторного апарату тощо). Ступінь проміненції афектного локусу в порівнянні з навколишньою сітківкою була до 230 мкм. Результати проведеної цим 2 хворим на ФАГ підтвердили симптоматику, характерну для меланом хоріоїдеї. Висновки. 1. Проведення СОКТ дозволяє отримати параметри ураженої ділянки та рівень її вистояння з точністю до десятка мікрон, що значно перевищує роздільну здатність ультразвукового сканування, визначити наявність початкових ознак злоякісного процесу при пігментних утвореннях на очному дні, уточнити характер та ступінь залучення до процесу ретинальної тканини, насамперед всього зовнішніх шарів сітківки. 2. Використання СОКТ дозволяє також виявити патологію, яка слабо проявляється офтальмоскопічно (при так званому «паркетному» очному дні, катарактогенезі тощо). 3. СОКТ сітківки при початкових меланомах хоріоїдеї макулярної та парамакулярної локалізацій дозволяє уточнити характер, локалізацію, протяжність та динаміку патологічних змін макулярної області сітківки з аналізом топографічних особливостей та кількісних показників. 4. Можливості СОКТ дозволяють розширити спектр патологічних змін сітківки для уточнення діагнозу та проведення диференціальної діагностики, визначення тактики та перспективи лікування, прогноз щодо зорових функцій, особливо за наявності протипоказань для проведення флюоресцентної ангіографії. 5. Можливість відтворення дослідження при повторних проведеннях СОКТ та використання функції автоматичного комп'ютерного зіставлення отриманих результатів дозволяє відстежувати динаміку процесу та уточнювати тактику ведення пацієнтів.