КОЕФІЦІЄНТ СТРЕСОВОЇ ГІПЕРГЛІКЕМІЇ ЯК ПРЕДИКТОР ЕФЕКТИВНОСТІ КОМБІНОВАНОГО ЛІКУВАННЯ НЕОВАСКУЛЯРНОЇ ГЛАУКОМИ НА ТЛІ ПРОЛІФЕРАТИВНОЇ ДІАБЕТИЧНОЇ РЕТИНОПАТІЇ

Abstract

Мета. Оцінити прогностичну роль коефіцієнта стресової гіперглікемії (КСГ) та ефективність транссклеральної циклофотокоагуляції (ТСК ЦФК) як першого етапу лікування неоваскулярної глаукоми (НВГ) на тлі проліферативної діабетичної ретинопатії. Матеріали та методи. Проспективно обстежено 35 очей з НВГ; результати аналізували залежно від КСГ. Предиктори неуспіху визначали за регресією Кокса. Результати. Високий КСГ підвищував ризик неуспіху в 4,1 раза (95% ДІ 1,06–16; p = 0,04) та знижував ефективність лікування до 51,8% проти 82,1% (p < 0,01). ТСК ЦФК забезпечила контроль ВОТ у 87,5% випадків, ускладнення становили 12,5%. Комбіноване лікування (ТСК ЦФК + ПРЛК + anti-VEGF) зменшувало ризик неуспіху в 3,7 раза. Висновки. КСГ є значущим прогностичним маркером, а ТСК ЦФК як перший етап лікування покращує контроль ВОТ і прогноз НВГ.