Клінічні особливості синдрому синдрому сухого ока у хворих з цукровим діабетом II типу

Abstract

Актуальність. Цукровий діабет (ЦД) пов’язаний з виникненням багатьох очних ускладнень (ретинопатії, катаракта, макулярний набряк), що є провідними у виникненні сліпоти, але досить часто пацієнти звертаються до лікаря через зоровий дискомфорт, що виникає при синдромі сухого ока (ССО), та значно знижує якість життя пацієнта. Мета. Виявити клінічні особливості (ССО) у хворих з ЦД II типу та визначити ефективність застосування трегалози (Теалоз дуо). Матеріал і методи. В дослідження було включено 40 пацієнтів (80 очей) з ЦД ІІ типу (компенсований) та ССО легкого та середнього ступеня, віком 54 ± 8 років. Стаж діабету становив в середньому 18 років. Ці пацієнти склали 1 групу, які в подальшому отримували лікування Теалоз-дуо по 1 краплі 4 рази на день протягом 1 місяця. 1 група була розділена на 2 підгрупи в залежності від стажу діабету (до 5 років, і більше 5 років). 2 група включала 30 осіб (60 очей) практично здорових людей, віком 51±8 років. Були проведені такі дослідження: оцінка суб’єктивного дискомфорту (середнє значення основних показників, розрахованих по трьохбальній шкалі (Григор’єва Н. Н., 2016), проба Ширмера І, проба Норна, LIPKOF-тест, середня частота кліпання за 1 хв. Дані обстеження проводились при первинному огляді та через 1 місяць. Критерії виключення: супутня системна патологія, патологія щитовидної залози, глаукома, бронхіальна астма, прийом сечогінних, гіпотензивних засобів, оральних контрацептивів, снодійних. Результати. За результатами комплексного обстеження було виявлено значне переважання ССО середньої важкості у 1 групі (65%), причому 25 % хворих не пред’являли скарг, що може бути зумовлено з порушенням іннервації внаслідок розвитку діабетичної нейропатії. Серед хворих з ЦД було виявлено 3 хворих з важким ступенем ССО, що супроводжувався наявністю точкових епітеліопатій на рогівці. Серед 2 групи лише 30% обстежуваних страждали легким або середнім ступенем ССО та мали відповідні скарги. Проба Ширмера у пацієнтів 1 групи становила – 4,9±0,1 мм/5 хв, тоді як в 2 – 12±0,5 мм/5 хв; тест Норна в 1 групі складав 8,15±0,5 с (в 2 - 10±1,0 с); середня частота кліпання - 14±0,8 за хв та 29±1,0 за хв відповідно. Через 1 місяць після використання Теалоз дуо у всіх пацієнтів 1 групи відмічалось зменшення інтенсивності всіх суб’єктивних проявів ССО, в більшій мірі зміни стосуються відчуття стороннього тіла та сухості. По об’єктивним показникам у пацієнтів 1 групи після використання даного препарату спостерігалось значне покращення показників за пробою Ширмера з 4,9±0,1 мм/5 хв до 8,9±0,1 мм/5 хв (р≤0,05); за тестом Норна з 8,15± 0,5 с до 9,8± 0,5с (р≤0,05); середня частота кліпання збільшилась з 14±0,8 за хв до 21±0,8 за хв (р≤0,05); стан кон’юнктивальної складки практично не змінився. Залежно від тривалості ЦД спостерігалось переважання легкого ступеня ССО у хворих, які хворіли ЦД менше 5 років і середнього та важкого ступеня – більше 5 років. Середній ступінь кореляції спостерігався між результатами функціональних проб та тривалістю діабету довше 5 років (r1= - 0,68, r2 = - 0,56). Отже, у пацієнтів з ЦД ІІ типу ССО зустрічався у 2,2 рази частіше, ніж у здорових осіб однієї вікової групи, причому легкого ступеня у 15 %, середнього – 65 %, важкого – 5 %. Хворі з ЦД та ССО при використанні Теалоз дуо відмічали значне зменшення ознак суб’єктивного дискомфорту і покращення функціональних показників сльозопродукції, що дозволяє рекомендувати даний препарат в якості монотерапії, так і в комбінації з іншими препаратами в більш важких випадках.