Випадок віддаленого спостереження результатів зміцнюючої склеропластики у лікуванні прогресуючої міопії

Abstract

Актуальність.Головним напрямком у лікуванні прогресуючої міопії у 20 столітті було хірургічне зміцнення склери. Однак його результати, за даними різних авторів, залишалися неоднозначними. Так, Noorani H.Z. (2002) опублікував позитивні результати хірургічного зміцнення склери при прогресуючій міопії. Бушуєва Н.М. Абу-Афіфе Хосні (2001-2003) встановили високу ефективність хірургічного зміцнення склери синтетичним, штучним біоінертним експлантом з інгібітором трипсину у дітей і підлітків зі стабілізацією ступеня міопії в 95,5% протягом 3 років. Однак Curtin B. (1987), Малишева Т.П. (1988) повідомили, що використання алотрансплантатів для зміцнення склери із донорської гомосклери, твердої мозкової оболонки не зупиняє прогресування міопії, так як склера «реціпіента» у відповідь на донорський склеральний трансплантат виробляє колагеназу і протеіназу, які беруть участь в деструкції колагену склери. Також повідомляється про можливий розвиток імуноалергічної реакції на донорський трансплантат (Пеньков М.А. з співавт. 1983; Бушуєва Н.М., 1995). Ми хочемо представити клінічний випадок з результатами зміцнюючої склеропластики у хворої з прогресуючою міопією у віддаленні терміни спостереження Клінічний випадок. Хвора М-а.,1973 р.н. з 12 років лікувалася в ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» з приводу прогресуючої міопії високого ступеня,складного міопічного астигматизу, міопічної хоріоретінопатії обох очей. У 1985 р. була виконана склеропластика правого ока з використанням штучного експлантату з поліефірних ниток за методом Пивоварова. У 1986 р. була проведена склеропластика лівого ока з використанням штучного експланту з поліефірних ниток за методом Пивоварова. У 1990 р. з приводу периферичної дегенерації сітківки була проведена лазерна коагуляція сітківки обох очей. У 2025 році звернулася до інституту зі скаргами на відчуття стороннього тіла у верхньо-зовнішньому куті лівого ока. Результати обстеження. Гострота зору OU = 0,01 сс sph -7,0 D cyl -1.25 D ax35° = 1,0. Показники рефракції OU (-7,0 D) та УЗ біометрії OU (25,97 мм) після проведення зміцнючої склеропластики залишалися стабільними протягом всіх років спостереження. Внутрішньоочний тиск OU (пневмотонометрія) = 19,0 мм рт. ст. У верхньо-зовнішньому кон’юнктивальному склепінні в зоні розміщення склерального трансплантату визначається потовщення склери і часткове оголення транспланційного матеріалу. 06.01.2025 р. хворій з приводу периферичної дегенерації сітківки проведена повторна лазерна коагуляція сітківки обох очей. 17.01.2025 р. (через 40 років після склеропластики) на лівому оці видалено частину синтетичного трансплантату, що відторгнувся у верхньо- зовнішньому кон’юнктивальному склепінні. Гістологічне дослідження видаленого матеріалу виявило асептичне грануляційне розростання склеральної тканини навколо трансплантату. Склера потовщена. Висновки. Представлений випадок демонструє високу ефективність лікування прогресуючої міопії шляхом хірургічного зміцнення склери синтетичним штучним біоінертним експлантом. Однаку поодиноких випадках у віддалені терміни спостереження (через 40 років) можливе відторгнення частини трансплантаційного матеріалу на тлі стабілізації ступеня короткозорості.