Професійне визначення здобувачів вищої освіти і лікарів-інтернів в умовах подолання конфліктуючої реальності

Abstract

Результати проведеного дослідження засвідчили, що процес професійного самовизначення студентів-випускників та лікарів-інтернів має багатовимірний характер і визначається поєднанням мотиваційних, психологічних та духовно-ціннісних чинників. Виявлено три стійкі кластери професійного вибору — аналітично-гуманістичний, оперативно-рішучий та технологічно-діагностичний, кожен з яких характеризується специфічними особистісними рисами й професійними орієнтаціями. Статистично значущі відмінності між спеціальностями підтверджують, що вибір напрямку залежить не лише від академічних знань, а т від емоційної стійкості, рівня емпатії, схильності до ризику, мануальної або технологічної мотивації.

Особливе значення у виборі професійного шляху мають духовно-ціннісні орієнтації: орієнтація на служіння, готовність працювати з вразливими групами, етична відповідальність та внутрішня саморегуляція. Найвищі показники духовної компетентності відзначені серед студентів, які обрали терапевтичний, педіатричний та сімейний профілі виховання. Такі умови сприяють становленню цілісної професійної особистості та забезпечують якісну підготовку майбутнього лікаря до роботи у складних, багатовимірних умовах сучасної медицини.

Важливим етапом професійної ідентифікації є інтернатура, упродовж якої значна частина здобувачів переосмислює свій вибір. Саме на цьому етапі особливо важливо допомогти молодому спеціалісту усвідомити власну професійну спрямованість і визначитися між терапевтичним та хірургічним вектором розвитку, адже ці напрями потребують принципово різних психологічних і ціннісних установок. Отримані результати внаслідок проведених тестувань показали, що лікарі-інтерни усвідомлено зробили свій вибір у майбутній професії. Проявили себе, як підготовлені до надання медичних послуг, здатні відстоювати свої ідеї та думки. Крім того, поводили себе колегіально під час всіх тестувань. Показали себе здатними працювати в команді, бути згуртованими, що є дуже важливим в сучасних умовах. Показали, що таке професійна конкретність, як колегіально себе поводити під час консиліумів, з повагою один до одного, власна думка кожного має велике значення, але колективна думка є важливішою, особливо, коли це стосується хвороби та вирішення питань лікування терапевтичного, або хірургічного.