Сучасний підхід до лікування рецидивуючого птеригіума з використанням аутослизової оболонки губи.

Abstract

Актуальність. Птеригій на сьогоднішній день залишається актуальною проблемою офтальмології, як у всьому світі, так і в Україні. Рівень його поширеності коливається від 1% до 30%. Незважаючи на багаторічну історію вивчення даної патології, наявність широкого спектра сучасних методів клінічної та лабораторної діагностики, етіологія птеригія ще не до кінця зрозуміла. Не менш актуальною проблемою залишається боротьба з рецидивами птеригія після застосування стандартних методів лікування. Хірургічними методами, що найбільш широко застосувуються у світі для боротьби з рецидивами птеригія залишаються - аутотрансплантація кон’юнктиви або слизової оболонки губи, трансплантація амніотичної оболонки, пошарова кератопластика, ексимерна лазерна фототерапевтична кератектомія. Також можливе застосування цитостатика - мітоміцина С, бета-випромінювання, кріокоагуляції рідким азотом, фотодинамічна терапія та ін. Мета. Проаналізувати результати хірургічного лікування рецидива птеригія з використанням аутослизової оболонки губи, яка відіграє роль бар’єра. Матеріал та методи. У період з 2012 по 2023 рік було проліковано 12 пацієнтів (7 жінок і 5 чоловіків), середній період спостереження склав 14 місяців. Запропонована нами хірургічна техніка включає в себе наступні етапи: а) обробка oneраційного поля, епібульбарна анестезія, акінезія, інфільтраційна анестезія у товщу птеригію; б) зрізання головки птеригію з рогівки в межах її прозорих шарів; в) видалення до епісклери тіла птеригію та рубцевої кон’юнктиви в межах незміненої тканини кон′юнктиви, при цьому утворюється секторообразний дефект кон’юнктиви у внутрішньому куті очної щілини. У тих випадках, коли є симблефарон внутрішнього кута очної щілини, частина тканини птеригію підвертається на задню поверхню повік у внутрішньому куті та фіксується зануреними швами; г) викроювання клаптя слизової з внутрішньої поверхні губи хворого відповідно до розмірів дефекту кон’юнктиви; д) накладання епісклеральних швів по боках внутрішнього прямого м’яза у внутрішньому куті очної щілини та у склепіннях на кордоні дефекту кон’юнктиви, фіксація до них клаптя слизової та кон’юнктиви. Біля рогівки слизова фіксується також епісклеральними швами, накладаються додаткові шви на краї клаптя слизової та кон’юнктиви, при цьому необхідно стежити, щоб клапоть слизової щільно прилягав до склери очного яблука, а для того, щоб слизова мала кращий косметичний вигляд, її необхідно брати тонким шаром; е) у кон’юнктивальний мішок закладають мазь з антибіотиком, накладається асептична пов’язка. Результати. Основними критеріями оцінки результатів операції служили - перебіг післяопераційного періоду, розвиток ускладнень та частота рецидивів. У пацієнтів не відмічалось суттєвих відмінностей у перебігу післяопераційного періоду, випадків лізису трансплантованої аутослизової оболонки губи або інших ускладнень. Шви зазвичай знімались на 10-14 добу після операції. Відділені результати частоти рецидиву були також обнадійливі – рецидив спостерігався лише у одного хворого (8,3%). Висновки. Отримані результати застосування в клінічній практиці хірургічного лікування рецидива птеригія з використанням аутослизової оболонки губи показали, що він безпечний та ефективний. Також хотілось виділити економічну доцільність більш широкого використання цього методу, так забір аутослизової оболонки губи не пов’язаний з додатковими витратами на противагу використання дороговартісної трансплантації донорської рогівки або амніотичної оболонки. Вищевказані переваги дозволяють рекомендувати цю методику для застосування в широкій офтальмологічній практиці.