Пульсуючий екзофтальм як прояв каротидно-кавернозного співустя у пацієнта після вибухової політравми.

Abstract

Актуальність. Каротидно-кавернозне співустя — це патологічне сполучення між внутрішньою сонною артерією та кавернозним синусом, яке найчастіше виникає після черепно-мозкової травми. Класичним клінічним проявом є пульсуючий екзофтальм, що поєднується з підвищенням внутрішньоочного тиску, офтальмоплегією та прогресуючим зниженням зору. Захворювання потребує своєчасної міждисциплінарної діагностики, оскільки пізнє виявлення може призвести до незворотної втрати зору та тяжких цереброваскулярних ускладнень. Мета. Проаналізувати клінічний випадок пульсуючого екзофтальму після політравми та визначити оптимальну діагностичну тактику. Матеріал і методи. Обстежено пацієнта 46 років після відкритої черепно-мозкової травми з переломом піраміди правої скроневої кістки внаслідок мінно-вибухової травми.. Проведено офтальмологічне обстеження (візометрія, тонометрія, біомікроскопія, кінетична периметрія, оптична когерентна томографія), комп’ютерна томографія орбіт і параназальних синусів, консультація нейрохірурга, церебральна ангіографія. Для зниження внутрішньоочного тиску застосовували дорзоламід, тимолол та бримонідину тартрат. Результати. Виявлено правобічний пульсуючий екзофтальм, часткову офтальмоплегію, підвищення внутрішньоочного тиску до 28 мм рт. ст., звуження полів зору на 10° з назального та темпорального боків. За даними комп’ютерної томографії встановлено розширення верхньої очної вени, набряк орбітальної клітковини та потовщення прямих м’язів правого ока. Під час аускультації визначався систолічний шум у скроневій ділянці. Церебральна ангіографія підтвердила наявність каротидно-кавернозного співустя. Пацієнта переведено до спеціалізованого стаціонару для подальшого лікування у профільного спеціаліста нейрохірурга. Висновки. Каротидно-кавернозне співустя є міждисциплінарною патологією, що потребує взаємодії офтальмолога, нейрохірурга та ендоваскулярного спеціаліста. Комп’ютерна томографія та церебральна ангіографія є ключовими методами діагностики. Своєчасне направлення пацієнта до нейрохірургічного стаціонару дозволяє попередити розвиток незворотних зорових та судинних ускладнень.