Результати лікування патології сльозових шляхів

Abstract

Актуальність. Основною ознакою патології сльозових шляхів є епіфора (сльозотеча). Незважаючи на запропоновані різноманітні методи лікування, частота рецидивів сльозотечі залишається високою. Мета. Провести ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування патології сльозових шляхів у хворих, що лікувалися у відділі післяопікової патології ока Інституту ім. В.П. Філатова у 2011-2015 рр. Матеріал і методи. За звітний період у відділі прооперовано 27 хворих (27 очей) з патологією сльозових шляхів: вивороти сльозової крапки (11 хворих), стеноз сльозової крапки, що не піддається бужуванню (4 хворих), каналікуліт (3 хворих), непрохідність нососльозового каналу (9 хворих). При виворотах сльозової крапки основним методом втручання було видалення клаптю кон’юнктиви та підлеглого хрящу повіки ромбовидної форми під сльозовою крапкою (11 операцій). У випадку вивороту сльозової крапки і медіальної частини повіки ця операція комбінувалася з резекцією всієї товщі повіки у внутрішній половині (5 хворих). При стенозі сльозової крапки проводили видалення задньої стінки вертикальної частини сльозового канальця прямокутної форми (4 операції). При каналікуліті проводили розтин канальця з видаленням конкрементів та наступним ушиванням рани (3 операції). При непрохідності нососльозового каналу проводили дакріоцисторіностомію з біканалікулярною інтубацією сльозових шляхів (9 операцій). Критерієм ефективності було повне або часткове усунення сльозотечі. Строки спостереження за хворими склали від 3 до 12 місяців. Результати. В результаті проведених втручань сльозотеча була повністю усунена у 21 з 27 випадків (77,8%), частково усунена – в 4 з 27 випадків (14,8%). В 2 з 27 випадків ступінь сльозотечі не змінився (7,4%). При вивороті сльозових крапок сльозотеча повністю усунена в 9 з 11 хворих, частково усунена – в 2 з 11 хворих; при стенозі сльозової крапки та каналікуліті сльозотеча була усунена у всіх 7 хворих; при непрохідності нососльозового каналу у ранньому післяопераційному періоді сльозотеча була усунена у всіх 9 хворих, у віддалені терміні спостережень повна прохідність сльозових шляхів зберігалася у 5 з 9 хворих, часткова – у 2 з 9 хворих. Висновки. Застосування різних хірургічних методик дозволило в більшості випадків відновити прохідність сльозових шляхів та усунути причину сльозотечі.