Особливості діагностики та лікування кератиту Nocardia. (представлення клінічного випадку)

Abstract

Актуальність. Нокардія – це аеробна бактерія роду Actinomycete, яка рідко викликає захворювання очей, серед яких найбільш поширена інфекція рогівки. Діагноз Nocardia keratitis часто пропускається через неспецифічні прояви, які можуть імітувати інші, більш поширені збудники. Кератит, викликаний нокардією, має різну реакцію на більшість препаратів першого ряду, які використовуються для лікування бактеріального кератиту, наприклад фторхінолони. Таким чином, пацієнти можуть хворіти тривалий час до встановлення правильного діагнозу. Презентація випадку. Хвора В., 63 р., звернулась до відділення мікрохірургічного лікування патології рогівки зі скаргами на почервоніння, біль, сльозотечу, зниження гостроти зору на правому оці. Відомо, що хвора є носієм МКЛ з приводу міопії високого ступеня. 3 тижні тому, відкриваючи нову контактну лінзу, вона помітила, що коробка пошкоджена і частково відкрита, але все ж поставила лінзу на око. Того ж дня відмітила почервоніння ока і звернулася до лікаря. Встановлено діагноз: Кератит, призначені антибактеріальні, нестероїдні протизапальні краплі, а також парабульбарні ін’єкції дексаметазону. У зв’язку з негативною динамікою хворій проведено деепітелізацію рогівки з подальшою імплантацією бандажної контактної лінзи. При надходженні в стаціонар – кон’юнктива гіперемована, виразка в центрі рогівки з набряком та інфільтрацією строми. Vis OD = 0,03. Vis OS =0,85. У хворої діагностовано: Стромальний кератит змішаної етіології після носіння контактних лінз правого ока та міопію обох очей високого ступеня. Призначене лікування включало інстиляції хлоргексидину, флуконазолу, вориконазолу, мідріатиків; per os валацикловір, омепразол, гепатопротектор, ітраконазол. Через 10 днів спостерігалося посилення інфільтрації строми рогівки та поява рецидивуючого гіпопіону. До лікування додано внутрішньовенне введення орнідазолу, флуконазолу, левофлоксацину. У зв’язку з підвищенням рівня гіпопіону було взято вміст передньої камери для мікробіологічного дослідження з її промиванням розчином флуконазолу. У результаті мікробіологічного дослідження було виявлено наявність Nocardia spp. До лікування додано форсовані інстиляції ванкоміцину 50 мг/мл і кларитроміцину per os. У зв’язку з великою площею ураження рогівки була виконана лікувальна кератопластика на правому оці. За добу до операції у зв’язку з рецидивом гіпопіону проведено повторне промивання передньої камери розчином ванкоміцину. При виписці зі стаціонару кон’юнктива рожева, прозорий рогівковий трансплантат добре адаптований вузловими швами з епітелізованою поверхнею. Передня камера середньої глибини, зіниця нерухома, базальна колобома на 6 год. Vis OD = 0,05. Через 8 місяців після кератопластики хворій виконана УЗ+ФЕК з ІОЛ. Через 2,5 року трансплантат рогівки залишається прозорим з епітелізованою поверхнею. Передня камера середньої глибини, зіниця в помірному мідріазі. Псевдофакія. Vis OD = 0,35. Vis OS =0,5. Висновки. Ключову роль у лікуванні кератиту в описаному випадку відіграло мікробіологічне дослідження і виявленням Nocardia з наступним промиванням передньої камери. У зв’язку з тривалим запальним процесом і великою площею ураження рогівки все ж необхідно було провести лікувальну кератопластику. Саме етіотропна терапія антибіотиками, чутливими до виявленого штаму Nocardia, разом із лікувальною кератопластикою дозволила контролювати запальний процес, зберегти око та повернути пацієнту зір.