Вивчення динаміки опікового процесу при опіку рогівки у експериментальних тварин при субкон’юктивальному введенні кортикостероїду продовженої дії

Abstract

Актуальність. Як відомо, у відповідь на всі види пошкодження, в т.ч. і на опікову травму, в пошкоджених тканинах виникає запальний процес, який протікає на протязі відповідного часу, проходить різні стадії і має різні клінічні прояви. Така ж сама реакція виникає і в тканинах ока при опіках, що проявляється запаленням ока (гіперемією і ін’єкцією судин), набряком рогівки і райдужки, виразкою рогівки, ексудацією в передню камеру, болями в оці. Але патофізіологічні зміни, які виникають в тканинах і середовищах очей при їх опіках залишаються ще недостатньо вивчені. Дискутабельне також питання відносно доцільності і термінів застосування при опіках очей кортикостероїдів. Тому більш глибоке вивчення патофізіології запального процесу в очах при їх опіках залишається важливою задачею сучасної офтальмокомбустіології. Доцільно було б вивчити дію субкон’юктивально введеного кортикостероїду продовженої дії. Це може допомогти діагностиці, прогнозуванню протікання запального процесу в очаx при опіку, а також розробиці більш ефективних методів його лікування. Мета. Вивчення динаміки протікання запального процесу в тканинах ока при опіках очей. Для цього планується в експерименті вивчення динаміки модельованого лужного опіку рогівки 3 А на фоні введеного кортикоїду продовженої дії та розробка більш ефективних методів їх лікування. Матеріал і методи. Дослідження проведені на правих очах 10 кроликів породи шиншила масою 2-2,5 кг з дотриманням вимог міжнародної конвенції по роботі з дослідними тваринами, які були розділені на 2 групи: перша – основна, друга – контрольна. На всіх 10 правих очах обох груп був нанесений опік рогівки 10% розчином лугу (NaOH), спеціальним штампом 10 мм в діаметрі з експозицією 10 с., що дало змогу змоделювати тяжкий опік рогівки 3А ступеня важкості (“матове скло”). Потім на 3, 7, 21, 30 добу проводилася фотореєстрація наступних показників: інтенсивності помутніння (набряку) рогівки, розміри діаметру ерозії рогівки, ступінь запальної реакції ока, ступінь васкуляризації рогівки, розміри та інтенсивність більма. В 3, 7, 21, 30 добу в дослідній групі вводився субкон’юнктивально кортикостероїд довгострокової дії (флостерон по 0,3 мл). Результати. Проведеним експериментальним дослідженням встановлено, що показники опікового процесу в рогівці в динаміці – ступінь набряку (помутніння) рогівки, ступінь запалення, розміри ерозії, васкуляризація і інтенсивність більма – змінюються в залежності від терміну після опіку та мають між собою пряму кореляцію і відрізняються від таких показників у кроликів, яким субкон’юнктивально кортикостероїд не вводили. Так, ступінь помутніння ( набряку рогівки) і ступінь запалення ока в основній групі на 7 добу суттєво зменшилися і до 21 доби були значно меншими в порівнянні з контрольною групою. Розміри ерозії рогівки в обох групах були не однаковими – їх розміри в основній групі були дещо більшими на протязі всього експерименту. Розміри і інтенсивність утвореного більма в основній групі були меншими, ніж в контрольній групі, а васкуляризація рогівки була незначною і не відрізнялась в обох групах. Висновки. Проведені досліди показали, що підкон’юнктивальне введення кортикостероїду продовженої дії позитивно впливало на перебіг лужного опікового процесу в очах експерементальних тварин, окрім термінів епітелізації ерозії в основній групі. Це свідчить про можливість застосування кортикостероїду продовженої дії в ранні терміни при опіках очей.