Клінічний випадок своєчасного надання офтальмологічної медичної допомоги при термічному опіку очей та шкірних покривів.

Abstract

Актуальність. Хімічні або термічні опіки очей становлять близько 10% від усіх травм очей згідно зі статистикою (США та Індія). Термічні опіки становлять 16% випадків опіків очей. Приблизно у 15-20% пацієнтів з опіками обличчя спостерігається пошкодження очей. Термічні травми потенційно призводять до сліпоти та є справжніми невідкладними станами, але зустрічаються рідше, ніж хімічні травми. Види опіків визначаються в залежності від причини травми. Після опіку поверхні ока (термічного або хімічного) метою терапії є відновлення поверхні ока та прозорості рогівки. Актуальність зумовлена можливістю швидкої втрати зору, серйозними наслідками (некроз та помутніння рогівки з формуванням васкуляризованого більма), що вимагає негайної професійної медичної допомоги, що є запорукою збереження зорових функцій. Мета. Оцінити результати своєчасності надання невідкладної офтальмологічної допомоги пацієнту з термічним опіком очей ІІ стадії. Матеріал і методи. Під спостереженням знаходився чоловік 45 років з термічним опіком шкіри обличчя, рук та поверхні ока. Пацієнт пред’являв скарги на сильну ріжучу біль обох очей, сльозотечу, світлобоязнь. З анамнезу пацієнт отримав травму, під час виконання службових обов’язків, невідомим вибуховим пристроєм. При огляді пацієнта відмічався блефароспазм, шкіра обох повік набрякла, гіперемована з дефектами епітелію, потовщений край повік з обвугленими віями. При біомікроскопії кон’юнктива очей гіперемована, набрякла, в кон’юнктивальній порожнині - множинні мілкі сторонні тіла, обширна виразка рогівки правого ока розміром 6 х 6 мм з набряком строми ; множинні ерозії рогівки лівого ока з набряком строми . Зіниця слаборухома. В кришталиках - початкові помутніння. Глибше розташовані середовища не офтальмоскопуються. На момент огляду гострота зору правого ока становила 0,02 не корегується, лівого ока - 0,03 не корегується. Внутрішньоочний тиск на обох очах пальпаторно в нормі. Було проведено ряд досліджень: загальноофтальмологічне обстеження та визначення електричної лабільності та чутливості зорового нерву, УЗ - сканування заднього відділу очей, ОСТ заднього відділу очей, мікробіологічне дослідження виділень з кон’юнктивальної порожнини. Результати. Оскільки пацієнт поступив одразу в відділення після отримання опіку етапом першої лінії лікування було негайне та рясне промивання ока стерильним розчином антисептика в умовах стаціонару. В подальшому в обидва ока місцево призначено інстиляції антисептичних та антибактеріальних крапель, кератопротекторів та репарантів; внутрішньом’язові ін’єкції протизапальних засобів, цитоколінів та вітамінів групи В; парабульбарне введення кортикостероїдів, капіляростабілізуючих та антитромботичних препаратів. Через 2 тижні лікування біомікроскопічно шкіра повік рожева, часткова відсутність вій вздовж верхнього краю повік, рогівка прозора, поверхня епітелізована. Зіниця округла, рухома. В кришталиках - початкові помутніння. Офтальмоскопічно диск зорового нерва правого та лівого ока блідорожевий, межі чіткі, співвідношення артерій до вен 2:3, сітківка прилежить, периферична дегенерація сітківки. Гострота зору правого ока – 0,6 з кор. 1,0, лівого ока – 0,85 з кор. 1,0. Пацієнту рекомендовано продовжити інстиляції антисептичних, протизапальних, кератопротекторних препаратів з декспантенолом та безконсервантних сльозозамінників. Висновки. Своєчасність надання офтальмологічної допомоги при опіках очей та призначеного подальшого лікування з використанням кератопротекторних препаратів та безконсервантних сльозозамінників – попередила розвиток тяжких ускладнень та забезпечила підвищення зору.