Шовна фіксація ІОЛ у хворих на глаукому та катаракту

Abstract

Актуальність. За останні кілька десятиліть стався прорив у хірургічному лікуванні катаракти. Число ускладнень, пов’язаних з операцією, зведено до мінімуму. Серед найбільш поширених можна виділити дислокацію інтраокулярної лінзи (ІОЛ) через неспроможність капсульної підтримки. Таким чином, пошук ефективного та безпечного способу фіксації ІОЛ за відсутності адекватної підтримки капсули кришталика продовжує бути однією з актуальних проблем у хірургії переднього відрізка Мета. Вивчити ефективність оперативного лікування хворих на катаракту ускладнену слабкістю цинових зв’язок Матеріал та методи. Під спостереженням знаходилося 50 хворих (56 очей) на катаракту ускладнену слабкістю цинових зв’язок без супутньої офтальмопатології. Вік хворих становив від 47 до 78 років. Всі операції були виконані одним хірургом з використанням операційної системи «Stellaris». У передопераційному періоді для вибору типу та сили ІОЛ використовувався комплекс діагностичних приладів, таких як навігаційна система Verion, Argos, світловий біометр Lensar LS900, ультразвуковий біометр Ocuscan. У всіх випадках було проведено підшивання гаптичних елементів ІОЛ до склери. Термін спостереження за хворими після операції склав 45±3,5 діб. Результати. У всіх випадках операції пройшли без ускладнень. У всіх випадках ІОЛ займала центральне положення. Гострота зору (ГЗ) в перші три дні після операції у обстежених хворих склала 0,65±0,02. В наступному відмічалось підвищення ГЗ до 0,83± 0,04 – через 1 через один місяць після операції. У всіх випадках внутрішньоочний тиск в післяопераційному періоді та до кінця спостереження за хворими знаходився в межах норми. Висновки. Використання сучасних приладів для ФЕК на етапі оперативного лікування хворих сублюксованою катарактою дозволяє досягнути запрограмованого рефракційного результату і підвищити ефективність реабілітації.