Субпорогова мікроімпульсна лазерна (577 нм) коагуляції у пацієнтів з хронічною центральною серозною хоріоретинопатією в умовах постійного стресу.

Abstract

Актуальність. Хронічна центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХРП) належить до захворювань ділянки макули та супроводжується серозним відшаруванням сітківки, пошкодженням пігментного епітелію сітківки, зниженням гостроти зору та суттєвим погіршенням якості життя (Daruich A et al, 2015; van Rijssen TJ et al, 2019). В умовах воєнного часу роль стресового чинника суттєво зростає, особливо серед військовослужбовців, які зазнають тривалого психоемоційного напруження, зумовленого участю в бойових діях, постійною загрозою життю, значним фізичним навантаженням і порушенням режиму сну (Kostruba N, 2023; Good C et al, 2020) . У цивільного населення війна провокує інші, але не менш значущі стресори ‒ втрату близьких, вимушене переселення, руйнування соціальних зв’язків (Zasiekina L et al, 2023; Miller K et al, 2017). Такий вплив стресу є фактором ризиком розвитку та прогресування ЦСХРП як у військовослужбовців, так і серед цивільного населення. Метою дослідження було оцінити ефективність мікроімпульсної лазерної (577 нм) коагуляції пацієнтів з хронічною центральною серозною хоріоретинопатією в умовах постійного стресу. Матеріл та методи. Дослідження було проспективне, порівнювальне, інтервенційне, одноцентрове спостереження 65 пацієнтів (65 очей) з хронічною ЦСХРП. Всі пацієнти були розділені на групу цивільних (36 пацієнтів) та військовослужбовців (29 пацієнтів). Усім пацієнтам проводилась мікроімпульсна лазерна коагуляція за допомогою лазера з довжиною хвилі 577 нм. Головним досліджуваним показником була максимально коригована гострота зору (МКГЗ) на 12-му місяці спостереження. Результати. До лікування середня МКГЗ у пацієнтів з хронічною ЦСХРП становила 0,66±0,22. Через 12 місяців середня гострота зору статистично значимо підвищилась до 0,75±0,25 (р=0,001). У групі військовослужбовців середня МКГЗ статистично значимо підвищилась з 0,66±0,26 до 0,73±0,25 (р=0,002) на 12 місяці, а у групі цивільних ‒ з 0,66±0,18 до 0,77±0,25 (р˂0,001). На завершальному візиті значимої різниці між показниками середньої МКГЗ у двох групах не спостерігалося (р=0,7). На 12-му місяці спостереження у загальній когорті пацієнтів повна резорбція субретинальної рідини (СРР) була зафіксована у 60% випадків (39 пацієнтів). У групі військовослужбовців повна резорбція СРР спостерігалася у 52% пацієнтів (15 пацієнтів), у групі цивільних ‒ у 67% (24 пацієнти). Статистично значимої різниці між групами за частотою повної резорбції СРР не виявлено (p=0,2). У загальній когорті пацієнтів протягом всього періоду спостереження було зафіксовано статистично значиме зменшення середньої центральної товщини сітківки (ЦТС) з 319±132 мкм на вихідному рівні до 218±72 мкм на 12-му місяці (p<0,001). У групі військовослужбовців до початку лікування середня ЦТС становила 327±137 мкм, а у групі цивільних – 311±130 мкм. Через 12 місяців спостереження відзначалося статистично значиме зниження середньої ЦТС до 220±79 мкм у групі військовослужбовців (p<0,001) та до 215±64 мкм у групі цивільних (p<0,001). На завершальному візиті статистично значимої різниці між показниками ЦТС у двох групах не виявлено (p=0,9). У загальній групі пацієнтів протягом 12-місячного періоду спостереження в середньому було виконано 1,7±0,7 сеансів мікроімпульсної лазерної коагуляції (МЛК). У групі військовослужбовців середня кількість сеансів МЛК становила 1,9±0,9 (від 1 до 4 сеансів), тоді як у групі цивільних ‒ 1,4±0,6 (від 1 до 3 сеансів). Різниця між групами за кількістю проведених сеансів МЛК була статистично значимою (p=0,01). Висновки. Мікроімпульсна лазерна (577 нм) коагуляція є ефективним методом лікування пацієнтів з хронічною центральною серозною хоріоретинопатією в умовах постійного стресу. Військовослужбовцям було виконано більшу кількість сеансів лазерної коагуляції ніж цивільним пацієнтам.