Атравматичний метод центрального десцеметорексісу для лікування центральної форми ендотеліальної дистрофії рогівки Фукса.

Abstract

Мета. Порівняти результати лікування 2 груп пацієнтів з центральною формою ендотеліальної дистрофії рогівки Фукса, яких лікували методом центрального десцеметорексісу без пересадки ендотелію (Descemet Stripping Only – DSO, or DWEK – Descemetorhexis Without Endothelial Keratoplasty). Методи. Ретроспективний аналіз 2 груп пацієнтів. Обидві групи були подібними за віком, статтю та тяжкістю дистрофії: зливні гутти в центрі 4,0–5,5 мм, кількість периферичних ендотеліальних клітин 1200–2200, з 45–65% гексагональних клітин. В обох групах Десцеметорексис був частиною потрійної процедури: факоемульсіфікація катаракти + імплантація ІОЛ + Десцеметорексис. Перша група: 12 очей, 12 пацієнтів. Десцеметорексіс було виконано стандартним методом, починаючи з формування розриву десцеметової мембрани за допомогою зворотного гачка Сінського. Друга група: 8 очей, 8 пацієнтів. Десцеметорексіс було сформовано «атравматичним» методом. Десцеметорексіс було розпочато від розрізу десцеметової мембрани в зоні одного з бокових портів. Оригінальний інструмент з грибоподібною робочою частиною було використано для атравматичного відділення десцеметової мембрани від строми рогівки та виконання десцеметорексису. Післяопераційне лікування: місцеві антибіотики, протизапальні засоби, гіперосмотичні препарати та штучні сльози для обох груп. Спостереження від 6 місяців до 3 років. Результати. Відновлення безперервного шару ендотеліальних клітин (реендотелізація) з нормалізацією товщини строми, відновленням прозорості та можливістю підрахунку щільності центральних ендотеліальних клітин (≤ 600 клітин): 10 (з 12) очей першої групи. Середній час відновлення: 6,2 ± 3,3 тижні. На 2 очах реендотелізація не відбулася. Через 6+ місяців після Десцеметорексису на цих очах була проведена кератопластика. Реендотелізація усіх 8 очей пацієнтів другої групи пройшла швидше. Середній час: 4,3 ± 3,8 тижні. Ультраструктурні дослідження фрагментів десцеметової оболонки та ендотелія рогівки, вилучених під час оперативного втручання, в усіх випадках підтвердили діагноз. Також були виявлено елементи строми рогівки на зовнішній поверхні десцеметової оболонки деяких пацієнтів першої групи. Обговорення. Наявність елементів строми рогівки на зовнішній поверхні десцеметової оболонки, на наш погляд, може свідчити про травмування поверхні строми рогівки під час виконання десцеметорексісу у пацієнтів першої групи. Загальновідомо, що нерівна поверхня строми уповільнює або в крайніх випадках запобігає міграції ендотеліальних клітин (реендотелізація). Розрив десцеметової мембрани зворотним гачком Сінського неминуче травмує внутрішню поверхню строми рогівки. Таким чином, виконання десцеметорексісу стандартним методом може уповільнити міграцію ендотеліальних клітин. Висновки. Спостереження цих двох невеликих груп пацієнтів дає можливість припустити, що виконання десцеметорексісу від парацентеза та використання оригінального інструменту для «атравматичного» десцеметорексісу пришвидшують реабілітацію (реендотелізацію) пацієнтів.