Особливості ультраструктурних змін у нейросенсорних елементах сітківки щурів при моделюванні діабетичної ретинопатії на тлі осьової міопії

Abstract

Формування та розвиток діабетичної ретинопатії в умовах міопізації очного яблука супроводжується особливостями клінічної картини. При міопії частота виникнення особливо проліферативної ретинопатії, а також швидкість прогресування цих діабетичних змін у сітківці можуть бути знижені. Метою нашої роботи було вивчення ультраструктури нейросенсорних елементів сітківки у щурів при моделюванні стрептозотоциніндукованого діабету та деприваційної осьової міопії. Експерименти проводили на щурах віком від 2 до 10 тиж, яких розподілили на 4 групи. До 1-ї контрольної групи ввійшли інтактні тварини, до 2-ї – з міопією, до 3-ї – з діабетом; до 4-ї – з міопією і діабетом. Двотижневим щурам моделювали осьову міопію підвищеного ступеня блефарорафією обох очей і знаходженням в умовах зниженого освітлення протягом ще 2 тиж. Стрептозотоциніндукований діабет викликали кратним внутрішньоочеревинним введенням субдіабетичних доз стрептозотоцину (15,0 мг/кг маси) протягом 5 днів. Через 2 міс усіх тварин виводили з експерименту під наркозом і енуклюювали очі. Зразки тканин фотографували в електронному мікроскопі ПЕМ-100-01 та вивчали ультраструктуру нейросенсорних елементів сітківки. Отримані результати дослідження свідчать, що ультраструктурні ретинальні нейросенсорні елементи відрізнялись у різних групах. При моделюванні діабету на тлі осьової міопії в клітинах внутрішніх шарів сітківки спостерігались деякі ділянки з ознаками гідропічної дистрофії з великими полями деструкції органел, переважно у внутрішньому ядерному шарі, що характерно для діабету, але зустрічалися також ділянки, ультраструктура яких була близькою до норми. Це свідчить про те, що процес міопізації очного яблука щурів з подовженням передньо-задньої осі може пом’якшувати тяжкість ультраструктурних змін сітківки при моделюванні діабетичної ретинопатії.