Комбінація вітректомії з екстасклеральним вдавленням у лікуванні хворих з відшаруванням сітківки при травмі ока

Abstract

Актуальність. Відомо, що відшарування сітківки (ВС) внаслідок травми ока з великою частотою ускладнюється розвитком проліферативної вітреоретинопатії (ПВР), що в значній мірі впливає на результати хірургічного лікування та кінцеву гостроту зору пацієнтів. В ряді таких випадків застосування вітректомії або кругового вдавлення склери не є достатнім та супроводжується розвитком рецидивів з необхідністю проведення повторної хірургії. Мета: вивчити результати хірургічного лікування травматичного ВС, ускладненого ПВР, шляхом комбінації вітректомії з екстрасклеральним вдавленням. Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз випадків травматичного ВС, ускладненого ПВР у 34 хворих (34 ока), пролікованих у відділі посттравматичної патології ока. Серед пацієнтів було 27 чоловіків і 7 жінок. Вік хворих варіював від 24 до 73 років, в середньому склав 42,3±1.9 років. За терміном давності отримання травми ока хворі розподілилися наступним чином: до 1 місяця – 15 хворих (44,12%), 1-3 місяці – 12 хворих (35,29%), більше 3 місяців – 7 хворих (20,59%). ВС внаслідок контузії очного яблука сталося у 20 хворих (58,82%), відкритої травми ока – у 9 хворих (26,47%), відкритої травми ока з наявністю внутрішньоочного стороннього тіла – у 5 хворих (14,71%). Під час надходження у відділення гострота зору склала 0,01-0,07 у 19 хворих (55,88%), світловідчуття з правильною світлопроекцією – у 7 хворих (20,59%), світловідчуття з неправильною світлопроекцією – у 7 хворих (20,59%), 0 «нуль» – у 1 хворого (2,94%). Всім пацієнтам проведено хірургічне лікування: трансциліарна вітректомія та/або екстрасклеральне вдавлення, в залежності від виду та розповсюдження ВС, прилягання або відшарування макули, наявності та вираженності ПВР. Результати проведенної хірургії оцінювали за анатомічним (прилягання сітківки) та функціональним (максимальна коригована гострота зору) результатом. Результати. Абсолютній більшості пацієнтів 24 хворим (70,59%) була проведена трансциліарна вітректомія. При тривалому ВС з наявністю ПВР у 7 хворих (20,59%) проводилося В групі пацієнтів, яким було виконано тільки вітректомію, у віддаленому післяопераційному періоді розростання проліферативної тканини призвело до рецидиву ВС. В цьому випадку другим етапом оперативного лікування було кругове вдавлення склери. У 3 хворих (8,82%) з негативним результатом після екстрасклерального втручання з приводу локального ВС з приляганням макулярної ділянки та ПВР стадії А, В другим етапом була проведена вітректомія. Застосоване комбіноване хірургічне лікування у хворих з ВС, ускладненим ПВР, дозволило досягти позитивного анатомічного результату у 28 (82,35%) з 34 хворих. З них 14 хворих (50,0%) звернулися в терміни до 3 тижнів після отримання травми. Рецидив відшарування сітківки через 6 місяців було зафіксовано у 5 хворих (14,71%). У 1 хворого (2,94%), якому була проведена одномоментна трансциліарна вітректомія з екстрасклеральним вдавленням, зберігається відшарування сітківки, обумовлене наявністю субретинальних тяжів, інтраретинального фіброзу та скорочення сітківки. Гострота зору покращилася у всіх хворих. Світловідчуття з правильною світлопроекцією – у 7 хворих (20,59%), 0,02-0,05 – у 7 хворих (20,59%, 0,1-0,3 – у 20 хворих (58,82%). Висновки. Хірургічне лікування ВС, шляхом комбінації вітректомії з екстрасклеральним вдавленням є доцільним та ефективним при наявності ПВР у пацієнтів з наслідками травм ока. Максимально позитивні анатомічні та функціональні результати хірургічного втручання при травматичному ВС отримано при виконання операціїї в терміни до 3 тижнів після отримання травми.