Клінічні прояви рецидивів ретинобластоми після органозберігаючого лікування.

Abstract

Актуальність. Рецидиви ретинобластоми (РБ), за даними різних авторів, виникають у 21–51% випадків протягом перших 3 років після органозберігаючої терапії та проявляються продовженим ростом первинних пухлинних вогнищ (44%) або появою нових фокусів (16%), вітреальними (39–52%) і субретинальними клонами (18–56%) (Shields C et al., 2002; Lee T et al., 2003; Gündüz K et al., 2004). Мета. Проаналізувати терміни виникнення, клінічні прояви та результати лікування рецидивів РБ після органозберігаючої терапії. Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 24 дитини (41 око) віком від 1 місяця до 6 років, середній вік становив 14,2 (±19,0) місяця, в яких після органозберігаючого лікування розвинулися рецидиви РБ. Монолатеральний процес відзначено у 7 дітей (7 очей; 17%), білатеральний – у 17 дітей (34 ока; 83%). Спадкова форма РБ діагностована у 4 дітей. За класифікацією ВООЗ (1982 р.): T1 – 12 очей, T2 – 6, T3 – 10, T3a – 2, T3b –10, T3c – 1. Результати. Рецидиви РБ виникли на 30 з 41 ока на стадіях: T1 – 11 очей, T2 – 5, T3 – 5, T3a – 2, T3b – 7. На 18 очах рецидиви виникли після первинної поєднаної ПХТ (інтравітреальне введення 10 мкг мелфалану + системна хеморедукція за протоколом CEV) за методикою, розробленою у відділенні офтальмопатології дитячого віку (Боброва Н.Ф., Сорочинська Т.А., 2010), у поєднанні з локальними методами деструкції; на 9 – після хеморедукції в комбінації з локальними методами деструкції; на 2 – після інтравітреальної хіміотерапії в поєднанні з лазеркоагуляцією; у 1 дитини зі спадковою РБ – після хеморедукції, інтраартеріальної хіміотерапії, кріотерапії та термотерапії за місцем проживання з подальшим проведенням комбінованої поліхіміотерапії та брахітерапії у відділенні. На одному оці спостерігалося від 1 до 7 рецидивів; загалом зафіксовано 62 епізоди, з яких: поява нових пухлинних вогнищ – 53%, продовжений ріст –44%, вітреальні клони – 3%; при цьому в одному оці могли поєднуватися різні типи рецидивів. На 10 очах (33%) нові вогнища виникли під час органозберігаючого лікування на тлі часткового регресу вже наявних пухлинних фокусів, а на 20 (67%) – після завершення лікування за умов повного регресу пухлинного процесу. Перше рецидивування відзначалося у терміни від 2 до 25 місяців (у середньому через 5,8 ± 5,5 місяця), наступні – через 1–26 місяців (у середньому через 6,6 ± 6,5 місяця) після завершення лікування. Висновки. Рецидиви ретинобластоми можуть з’являтися як під час лікування, так і в різні терміни після його завершення, найчастіше – у перші 2 роки після досягнення повного регресу пухлини, з можливим подальшим рецидивуванням протягом 4 років після лікування. Найчастіше рецидиви проявляються появою нових вогнищ (53%), рідше – продовженим ростом (44%); можливе поєднання різних типів росту в одному оці.