Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографії в діагностиці новоутворень сльозової залози.

Abstract

Актуальність. Диференціювати за клінічною картиною добро-якісні, злоякісні пухлини і запальні процеси, що розвиваються в сльозовій залозі достатньо складно. На теперешній час «золотим стандартом» діагностики таких процесів є комп’ютерна і магнітно-резонансна томографії. Головним питанням є, якому з цих методів віддати перевагу і який метод найбільш ефективніший для диференціації новоутворення? Мета. Визначити комп’ютерно-томографічну (КТ) та магнітно-резонансно-томографічну (МРТ) симптоматику новоутворень сльозової залози. Матеріал та методи. Ретроспективно проаналізовано 124 комп’ютерних і 22 магнітно-резонансних томограм новоутворень сльозової залози після гістологічної верифікації діагнозу в результаті проведеного хірургічного втручання. КТ проводилась на томографе «Somаtom CR» («Сіменс», Німеччина) і «Aquilon Prime 160», МРТ – на апараті МРТ-50А («Тошиба», Японія). Результати. Серед 124, обстежених КТ, хворих з новоутвореннями сльозової залози було 85 хворих з пухлинами епітеліального генезу (68,5 %), 18 – з пухлинами лімфоїдного генезу (14,6 %), 21 – з запальними псевдопухлинами (16,9 %). Серед 85 хворих доброякісні пухлини сльозової залози епітеліального генезу (ПСЗЕГ) верифіковані у 37 (43,5%), з них плеоморфна аденома (ПА) – у 32, миксома – у 2, мукоэпидермоидная аденома – у 2 і онкоцитома – у 1 хворого. Злоякісні пухлини встановлені у 48 хворих (56,5%), з них рак в ПА – у 8, аденокарцинома (АК) – у 22, аденокістозна карцинома (АКК) – у 13, АКК в ПА – у 3, АК в ПА – у 1 і АК в АКК – у 1 хворого. За КТ ознаками ПСЗЕГ визначались як м’якотканий компонент (МК) негомогенної структури у 69 (81,2%) хворих, серед доброякісних пухлин – у 28 (75,7%), злоякісних – у 41 (85,4%) хворого (χ²=37,5, р = 0,00001). Межі виявляємого МК були як чіткими − 27 (75,0 %) з 36 хворих із доброякісними ПСЗЕГ, так і нечіткими − 39 (81,3%) з 48 хворих із злоякісними ПСЗЕГ (χ²=27,5, р=0,001). Форма МК також відрізнялась в залежності від характеру і гістологічного типу пухлини. При доброякісних ПСЗЕГ частіше визначалась правильна (овальна або округла) форма пухлини у 81,3% випадках, при злоякісних − неправильна (78,4%) (χ²=39,2, р=0,00001). Середнє значення денситометрічної щільності (ДЩ) доброякісних ПСЗЕГ − 48,6(SD10,4) одиниць Хаунсфільда (ОХ) на 12,4(SD2,5) ОХ вище ніж злоякісних 36,2(SD7,9) ОХ (р=0,000001). Пухлини лімфоїдного генезу (ПЛГ) були у 18 хворих, які на КТ визначались як МК з гомогенною структурою без чітких меж і мали неправильну форму. ДЩ цих пухлин в середньому складала +30(SD8,2) ОХ. Запальні псевдопухлини сльозової залози (ЗППСЗ) встановлені у 21 хворого і визначались на КТ у 16 хворих (76,2 %) як МК з гомогенною структурою, чіткими межами і неправильною формою. ДЩ псевдопухлини сльозової залози була в середньому +60(SD11,9) ОХ. Серед 22, обстежених МРТ, хворих було 13 (59,0 %) з ПСЗЕГ, 5 (22,8 %) – з ПЛГ, 4 (18,1 %) – з ЗППСЗ, які на МРТ в Т2 зображені мали гетерогенну, гіперінтенсивну структуру з чіткими межами (80,0 % випадків при ПА і 100% при ЗППСЗ) і з нечіткими межами (100 % випадків при АК, АКК, ПЛГ та ЗППСЗ ). Висновок. КТ є більш інформативним дослідженням новоутворень сльозової залози ніж МРТ, так як дозволяє диференціювати ПСЗЕГ від інших пухлин орбіти, а також між собою, що дає можливість на ранньому етапі діагностики припускати природу і характер новоутворення сльозової залози і обирати правильну тактику лікування.