Результати клінічного застосування біосинтетичних аналогів строми рогівки на основі колагену в лікуванні рогівкової патології

Abstract

Актуальність. У зв’язку з дефіцитом донорської рогівки та невисокою ефективністю її пересадки при деяких видах патології рогівки все більшу актуальність має пошук альтернативних матеріалів для кератопластики. Мета. Провести аналіз віддалених результатів застосування біосинтетичних колагенових аналогів строми рогівки (КАСР) в лікуванні хворих з виразками та дистрофіями рогівки. Матеріал і методи. КАСР були синтезовані за модифікованою технологію Liu W. з співавт. (2009): проводився кросс-лінкінг рекомбінантного людського колагену ІІІ типу карбодіімідом та N-гідросукцинімідом; для покращення механічних властивостей мережа колагену зміцнювалась мережею фосфоліпіду клітинних мембран - метил- фосфорилхоліном, кросс-лінкінг якого проводився полі (етиленгліколь) діакрилатом. В результаті поєднання двох мереж, що взаємно проникають, утворювався прозорий безклітинний імплант, який за фізичними, хімічними та механічними властивостями наближався до людської рогівки. Концентрація колагену в КАСР дорівнювала 9%. Пересадка КАСР проводилася методом передньої пошарової пересадки рогівки: в ділянці ушкодження проводилася насічка рогівки трепаном необхідного діаметру (4-7 мм) глибиною 200-350 мкм (в залежності від глибини ушкодження). Строма рогівки в межах насічки видалялася скребцем. Трепаном такого ж діаметру викроювався КАСР, його товщина відповідала глибині насічки на рогівці. КАСР на рогівці фіксувався 3-4 перекидними швами нейлон 10/0. Рогівка покривалася м’якою контактною лінзою. Зняття швів проводилося через 1-3 міс. після операції. Хворі. Після отримання дозволу біоетичного комітету Інституту ім. В.П. Філатова та отримання інформованої згоди хворого було прооперовано 8 очей у 8 хворих (5 чоловіків, 32 жінки) віком 46-80 років. У двох хворих показанням до операції було дистрофічне помутніння рогівки, у 6 хворих - тривкі виразки рогівки, які не піддавалися медикаментозному лікуванню та носінню лікувальної контактної лінзи. Етіологія захворювань рогівки: опіки ока (4 хворих) виразка рогівкового трансплантату (2 хворих), нейротрофічний та інфекційний кератит – по одному хворому. Термін спостереження склав від 14 до 36 місяців у 7 пацієнтів, у одного хворого - 9 місяців. Результати. Пересадка КАСР добре переносилася всіма хворими, не викликала підвищення внутриочного тиску та запальних реакцій. У всіх пацієнтів скарги на біль, світлобоязнь зникли протягом двох тижнів після операції. Епітелізація рогівки настала в терміни від 2 до 50 тижнів після операції. У всіх хворих відбулося відновлення чутливості рогівки за даними естезіометрії за Cochet-Bonnet. У 4 з 8 хворих підвищилася гострота зору порівняно з передопераційним рівнем. Висновки. Віддалені результати застосування КАСР у хворих з виразками та дистрофіями рогівки свідчать про безпечність застосування подібних штучних імплантів. Приживлення КАСР проходить безреактивно, імпланти здатні стимулювати регенерацію та відновлювати чутливість рогівок з важкою патологією, де пересадка донорської рогівки має високий ризик відторгнення. Синтетичні безклітинні замінники донорської рогівки є перспективним матеріалом для лікування рогівкової патології та потребують подальших досліджень.