Особливості порушень зіничних реакцій хворих на акомодаційну езотропію і хворих на рефракційну амбліопію при гіперметропії

Abstract

Актуальність. Властива дітям дошкільного віку гіперметропія нерідко призводить до розвитку акомодаційної езотропії і рефракційної амбліопії. Portny J.Z.at al. (1983), Бушуєва Н.М. з співавт. (2008) виявили значні зміни зіничних реакцій хворих на косоокість і амбліопію, але які з них властиві косоокості,а які амбліопії не встановлено. Мета. Виявити специфічні для акомодаційної езотропії (АЕ) і для рефракційної амбліопії при гіперметропії порушення зіничних реакцій. Матеріал і методи. При пупілографії за допомогою «Окулографа ОК-2» у 20 дітей з АЕ без амбліопії, у 24 дітей з АЕ і амбліопією косого ока, у 24 з рефракційною амбліопією при гіперметропії і у 54 здорових дітей визначені площі зіниць і тривалість латентних періодів зіничних реакцій. Рефракція обох очей у хворих була гіперметропія середнього ступеня, гострота зору амбліопічного ока – в межах 0,3-0,5. Результати. При фоновому освітленні (10 лк) середні величини площі зіниць обох очей у хворих на АЕ без амбліопії (31,23±0,08 мм2), неамбліопічних (29,73±0,91 мм 2) і амбліопічних (28,23±0,93 мм2) хворих на АЕ з амбліопією майже однакові, але 1,4-1,5 разів менші, ніж у гіперметропів з рефракційною амбліопією (43,5±2,4 мм2) і у здорових (45,1±1,8 мм2). Ці показники при напруженні і розслабленні конвергенції для неамбліопічних (посилення – 12,38±1,13 мм2, розслаблення – 22,13±1,42 мм2) і амбліопічних (відповідно 10,69±1,05 мм2 і 20,19±1,32 мм2) очей хворих на АЕ з амбліопією і у хворих на АЕ без амбліопії (12,7±0,87мм2 і 23,79±0,88 мм2) майже однакові, але менші ніж у хворих на рефракційну амбліопію без косоокості(18,17±1,6 мм2 і 40,13±2,2 мм2) та у здорових дітей (посилення – 14,6±0,9 мм2, розслаблення – 38,4±1,9 мм2). Середня величина площі зіниць при прямій і співдружній реакціях на світло (20 лк) зменшувалася у хворих з АЕ без амбліопії (при прямій на 16,8 мм2, при співдружній на 15,48 мм2) у хворих з АЕ і амбліопією (ведуче око – відповідно на 17,09 мм2 і 16,36 мм2) значно менше ніж у гіперметропів з амбліопією (при прямій на 33,06мм2, при співдружній – на 33,22 мм2) і у здорових (відповідно на 32,9 мм2 і 32,8 мм2). Середня величина тривалості латентних періодів звуження зіниць при світлових реакціях у хворих з АЕ без амбліопії (при прямій реакції: ведуче око – 0,23±0,03 с, косе – 0,33±0,05 с; при співдружній: ведуче око – 0,21±0,03 с, косе – 0,26±0,03 с; при напруженні конвергенції – 0,6±0,04 с) і у хворих на АЕ з амбліопією (при прямій: ведуче око – 0,26±0,04 с, амбліопічне – 0,35 ±0,05с; при співдружній: відповідно 0,23±0,04 с і 0,3±0,04 с; при конвергенції 0,52±0,07с і 0,65±0,05 с) майже однакові, але в 1,3-2,3 разів довші, ніж у здорових (при світлових реакціях – 0,16±0,01 с, при конвергенції 0,28±0,01 с). У гіперметропів з рефракційною амбліопією цей показник був ще більшим: при прямій реакції на світло – 0,42±0,08 с, при співдружній – 0,58±0,08 с, при конвергенції – 0,87±0,15с. Латентні періоди розширення зіниць після повернення до фонового освітлення у всіх хворих на АЕ і у гіперметропів з амбліопією були ще довшими, їх середні величини були в межах 1,16±0,12 с – 3,03±0,25 с, при розслабленні конвергенції – 1,76±0,18 – 2,61±0,22 с, тоді як у здорових ці показники відповідно – 0,59±0,05с і 0,88±0,05 с. Висновки. Хворим на АЕ притаманні вузькі, ригідні зіниці обох очей, тривалі латентні періоди зіничних реакцій, що свідчать про підвищення тонусу і зниження лабільності акомодаційно-конвергентно-зіничної системи (АКЗС) внаслідок ослаблення парасимпатичної іннервації. У хворих на рефракційну амбліопію при гіперметропії розміри зіниць і їх зміни при світлових і конвергентних реакціях такі самі, як у здорових дітей, але латентні періоди цих реакцій значно довші, що свідчить про зниження функціональної активності АКЗС.