Чи існує наявність зв’язку між вмістом інтерферонів a та g у слізній рідині та плазмі крові хворих на ідіопатичний увеїт?

Abstract

Актуальність. Частота захворюваності на увеїт досягає 30% і в 25% випадків вони є причиною інвалідності по зору, що визначає значущість та актуальність проблеми. Незаперечна роль порушень цитокінового статусу у формуванні системної та місцевої імунної відповіді при розвитку увеїту. Проаналізовані дані літератури про позитивні результати лікування увеїтів з використанням препаратів-індукторів ендогенних інтерферонів у поєднанні з фотобіомодуляцією, про наявність невеликих концентрацій ІФН-A та ІФН- G у сльозі здорових осіб, на наш погляд доцільно визначити зв'язок між характером змін експресії інтерферонів при увеїті локально та в загальному кровотоку. Мета. Визначення наявності зв'язку між вмістом інтерферонів a та g у слізній рідині та плазмі крові хворих на увеїт. Матеріали і методи. Під нашим спостереженням знаходився 61 пацієнт із діагнозом увеїту. У 46 осіб (75,4%) діагностовано поразку заднього відрізка ока, у 15 – поставлено діагноз передній увеїт (24,6%). У більшості осіб (51 особа або 83,6%) мали хронічний перебіг захворювання, у 10 (16,4%) спостерігався гострий перебіг. Усім пацієнтам проведено стандартне офтальмологічне обстеження. У 10 хворих визначено рівень інтерферонів А та G у слізній рідині твердо фазним імуноферментним методом. Статистичну обробку даних проводили використовуючи параметричний критерій Стьюдента для попарного порівняння двох груп та попередньої оцінки нормальності розподілу, а також коефіцієнт парної кореляції. Результати. Дані імуноферментних досліджень показали, що рівень інтерферонів у сльозі хворих на увеїт становить 24,460±8,179 пг/мл та 27,550±8,289 пг/мл для інтерферону-А та - G з мінімальними та максимальними значеннями 14,4-39,3 пг/мл ,3-41,4 пг/мл, відповідно, що вище за такі значення у здорових осіб (за даними літератури). Крім того, вміст цих цитокінів значно вищий у слізній рідині (у 2,2 та 1,8 рази відповідно), ніж у плазмі крові (11,320±6,361 та 15,260±7,442 пг/мл, 42 n=10), що свідчить про домінування їхньої експресії локально, в оці. Аналіз даних, що характеризують вміст досліджуваних інтерферонів у слізній рідині до та після лікування свідчить про посилення їх експресії (в 1,4 рази в обох випадках, досягаючи 34,200±9,476 пг/мл та 38,810±9,756 пг/мл відповідно) в результаті використання комплексу лікування із застосуванням фотобіомодуляції, яка стимулює продукцію ендогенних інтерферонів. Аналогічна спрямованість та вираженість змін рівня інтерферонів має В результаті парного кореляційного аналізу у хворих увеїтом виявлено достовірний позитивний зв'язок між вихідним рівнем інтерферону-a у слізній рідині та рівнем після лікування (n=10, r=0,92, p<0,05), а також - у крові до лікування (n=10, r=0,76, p<0,05). Вміст інтерферону А у сльозі після лікування корелює з відповідними даними в крові до лікувальних впливів (n=10, r=0,74, p<0,05), а інтерферону- G - у слізній рідині до та після лікування (n=10 r=0,84, p<0,05). Висновки. Експресія інтерферонів у сльозі, домінування локальних імунологічних змін посилюється при лікуванні увеїту із застосуванням фотобіомодуляції. Існує зв'язок між вмістом інтерферонів А та G у слізній рідині та плазмі крові хворих на увеїт