Зіничні реакції при акомодації вдалину і поблизу у здорових дітей в залежності від балансу вегетативної нервової системи

Abstract

Актуальність. Акомодація – одна з основних функцій ока, що забезпечується роботою м’язів циліарного тіла і райдужки, нервова регуляція функції яких здійснюється шляхом реципрокної взаємодії парасимпатичного і симпатичного відділів вегетативної нервової системи (ВНС). Коливання активності складових ВНС призводить до зміни діаметру зіниць, звуження яких пов’язане з переважанням активності парасимпатичної складової, а розширення – з симпатичною. Таким чином, показники пупілометрії відображають локальну (на рівні органа зору) активністю ВНС, що могло б стати об’єктивним критерієм оцінки вегетативного забезпечення акомодації в нормі і, особливо, при її порушеннях. Мета. Визначити площу зіниць при акомодації вдалину і поблизу у здорових дітей в залежності від їх віку і загального тонусу ВНС. Матеріал і методи. Під спостереженням знаходилося 269 здорових дітей, які за віком були розподілені на три групи: діти віком 6–9 років (77 осіб); 10–14 років (96 осіб); 15–18 років (96 осіб). Оцінку загального вегетативного тонусу здійснювали за допомогою вегетативного індексу Кердо (ВІК), за результатами якого всі діти були розподілені на ейтоніків, симпатотоніків та парасимпатотоніків. Пупілографічні дослідження проводилися на комп’ютерному окулографі «ОК-2». Визначали площі зіниць при акомодаційній реакції: максимальну (Smax, мм2) – в стані розслабленої акомодації при фіксації погляду на відстані 100 см; мінімальну (Smin, мм2) – при напруженні акомодації (фіксація погляду на 10 см); амплітуду зміни площі зіниць (А = Smax – Smin). Результати. Площа зіниць в стані розслабленої акомодації (Smax) суттєво залежала від віку дітей та тонусу ВНС (F=13,75, p=0,0000). Найбільшою Smax була у симпатотоніків, найменшою – у парасимпатотоніків. При симпатотонії Smax не залежала від віку дітей і становила в середньому 55,0±13,6 мм2. При ейтонії значення Smax зростало з віком: 22,3±6,8 мм2 у дітей 6-9 років, 39,0±8,6 мм2 у дітей 10-14 років і 42,8±5,7 мм2 у дітей 15-18 років. При парасимпатотонії Smax була однаковою у дітей 5-14 років (21,4±6,7 мм2) і дещо зростала у дітей 15-18 років (30,0±10,9 мм2). Мінімальна площа зіниць при напруженні акомодації (Smin) також залежала від віку дітей та тонусу ВНС (F=13,75, p=0,0000). Найбільшою вона була у симпатотоніків, меншою – у ейтоніків і найменшою – у парасимпатотоніків. При парасимпатотонії Smin була однаковою в усіх вікових групах – в середньому 9,4±1,1 мм2. При ейтонії Smin у дітей 6-9 років складала – 9,6±5,3 мм2, 10-14 років – 16,7±8,4 мм2, 15-18 років – 11,8±10,3 мм2. при симпатотонії – 18,7±9,7 мм2, 27,6±11,1 мм2 та 20,0±9,9 мм2 відповідно. Амплітуда зміни площі зіниць при напруженні акомодації (А) за абсолютними величинами була найбільшою у симпатотоніків, найменшою – у парасимпатотоніків (F=18,88, p=0,0000). У парасимпатотоніків та ейтоніків величина А поступово збільшувалася з віком і складала: у парасимпатотоніків 6-9 років – 11,8±6,8 мм2; 10-14 років –13,8±6,0 мм2; 15-18 років – 20,2±12,0 мм2; відповідно у ейтоніків – 12,8±5,9 мм2, 22,4±8,0 мм2 та 30,9±9,8 мм2. У симпатотоніків у віці 10-14 років величина А була меншою (26,4±8,8 мм2), ніж в 6-9 років (36,3±9,7 мм2) та 15-18 років (33,8±10,1 мм2). Нормалізовані значення А (у % відносно Smax) суттєво не залежали від віку дітей та тонусу ВНС і коливалися від 48,9 до 72,2%, складаючи в середньому 59,8% у дітей 6-9 років, 62,3% - 10-14 років і 57,8% у підлітків 15-18 років. Висновок. Таким чином, показники площі зіниць та амплітуда її зміни при симпатотонії значно більші, ніж при ейтонії та парасимпатотонії. У дітей молодшого віку (6-9 років) розміри площі зіниць в цілому менші, ніж у старших дітей (10-18 років), що може свідчити про неповну структурно-функціональну зрілість акомодативно-конвергентно-зіничної системи в цьому віці.