Сучасний підхід до транскон’юнктивальної блефаропластики нижніх повік - використання високочастотної електрорізки-зварювання

Abstract

Актуальність. Термін «нижня блефаропластика» включає в себе набір хірургічних методів, які спрямовані на поліпшення зовнішнього вигляду нижніх повік. Історично склалося так, що нижня блефаропластика була відновної процедурою, в якій шкіра та/або жир віддалялися з метою зменшення зморшок шкіри нижніх повік, надлишку шкіри та жирових гриж. Проведення блефаропластики може ускладнюватися цілою низкою серйозних ускладнень - ретробульбарних крововилив, гнійні гранульоми, недокорекція або гіперкорекція, лагофтальм, травма нижньої косою м’язи, що призводить до диплопії, гіпертрофовані рубці, шовні кісти, що спонукає до пошуку нових - менш травматичних хірургічних методів. Мета. Проаналізувати результати хірургічних методів, що застосовуються для транскон’юнктивальної блефаропластики нижніх повік - з використанням високочастотної електрорізки-зварювання (ВЕЗ) біологічних тканин та класичного без її використання. Матеріал та методи. У період з 2012 по 2020 рік було проліковано 17 пацієнтів (10 жінок і 7 чоловіків) із середнім віком 61 рік, середній період спостереження склав 18,1±16,5 місяців. Транскон’юнктивальна блефаропластика нижніх повік була проведена у 13 (76,5%) пацієнтів з використанням ВЕЗ та у 4 (23,5%) пацієнтів без. Результати. Основними критеріями оцінки результатів операції служили - перебіг післяопераційного періоду, розвиток ускладнень і естетичні результати. Перебіг післяопераційного періоду, розвиток ускладнень виявилися порівнянні між двома аналізуємими хірургічними підходами. Всі пацієнти висловили високий рівень задоволеності естетичним результатом в незалежності від застосованого методу блефаропластики. Остаточний естетичний результат - шляхом «сліпої» оцінки передопераційних і післяопераційних фотографій, також не дав змоги виявити статистично значущих відмінностей між 2-ма аналізуються хірургічними підходами (p> 0,1). Але в той же час, транскон’юнктивальний метод блефаропластики нижніх повік, який проводиться з використанням ВЕЗ, дозволив скоротити тривалість операції, привести до зменшення кровотечі, що призвело до зменшення післяопераційної гематоми та набряку, а в комплексі з відсутністю необхідності накладення швів на краї кон’юнктивальної рани відповідно і до зменшення тимчасових порушень післяопераційного контуру повік. Відсутність необхідності накладати шви на краї післяопераційної кон’юнктивальної рани дозволило скоротити терміни перебування хворого в умовах стаціонару на 2-3 дні. Висновки. Отримані результати застосування в клінічній практиці транскон’юнктивального методу блефаропластики нижніх повік із використанням високочастотної електрорізки-зварювання біологічних тканин показали, що він безпечний та ефективний, дозволяє скоротити терміни перебування хворого в умовах стаціонару на 2-3 дні. Вищевказані переваги дозволяють рекомендувати цю методику для застосування в широкій офтальмологічній практиці.