Блокатор ангіотензин-перетворюючого ферменту зофеноприл при моделюванні глаукоми – ефект на офтальмотонус та вміст сірководню в тканинах ока кролів

Abstract

Актуальність. Вивчення ролі газотрансмітеру гідроген сульфіду (сірководню) в патогенезі глаукоми є сучасною проблемою світової офтальмології. Завдяки структурі молекули препарату зофеноприл - блокатору АПФ – він спроможний сприяти внутріклітинному вивільненню сірководню, і надавати таким чином терапевтичних ефектів. У тварин з моделлю спонтанної гіпертензії зофеноприл поліпшував судинну функцію, що пов’язували з вивільненням сірководню. Еналаприл, який не містить тіолову групу, в цьому дослідженні не поліпшував судинну функцію (Bucci M. et al., 2014). Специфічні властивості зофеноприлу, його ендотелійпротекторна дія та антиоксидантний ефект, зумовлені наявністю тіолової групи та можливістю зв’язувати супероксидні радикали, суттєво розширює потенціал застосування цієї сполуки, а саме гальмування прогресування атеросклерозу, регенерація нервів тощо. Враховуючи властивості зофенопрілу та потенційну спроможність впливати на патогенетичні механізми глаукоми, ми вирішили дослідити його вплив на формування моделі глаукоми та рівень газового трансмітера в структурах ока. Мета. Вивчити вплив зофеноприлу на рівень внутрішноочного тиску (ВОТ) та вміст сірководню в тканинах ока кролів при експериментальній глаукомі. Матеріал і методи. Глаукому моделювали за допомогою внутрішньовенних ін’єкцій адреналіну протягом 3 міс. (Міхейцева І., 2013). Частина кролів при моделюванні адреналін-індукованої глаукоми (АІГ) отримувала зофеноприл per os у вигляді 1 мл водної суспензії (доза діючої речовини 1 мг/кг ваги, всього 40 доз). Контрольна група – інтактні тварини, які не піддавалися ніякому впливу. Стан очей оцінювали офтальмоскопічно та біомікроскопічно. ВОТ у кролів вимірювали апланаційним тонометром Маклакова с плунжером вагою 7,5 г при місцевій анестезії 0,5 % алкаїном. Через 3 місяці в тканинах дренажної зони ока, сітківці та зоровому нерві тварин визначали вміст ендогенного сірководню. Дані статистично обробляли за допомогою програми Statistica з використанням непараметричних методів. Результати. Вміст гідроген сульфіду в тканинах ока кролів з АІГ через 3 місяці моделювання достовірно значуще знижувався: в сітківці на 36,8% (р<0,01), в зоровому нерві на 33,3% (р<0,01) та в тканині дренажної зони ока на 35,3% (р<0,05) при порівняні з даними контрольної групи. Застосування зофеноприлу протягом моделювання АІГ викликало достовірно значуще підвищення рівня гідроген сульфіду в сітківці на 31,5%, зоровому нерві на 28,0 % та тканинах дренажної зони на 36,8% порівняно з даними тварин з АІГ без лікування, а також сприяло розвитку вираженої тенденції до нормалізації в досліджуваних тканинах ока відносно даних контролю (р>0,05). При моделюванні АІГ у кролів показник ВОТ на 30, 60 та 90 добу достовірно значуще підвищувався на 27,7, 33,1 та 45,9%, відповідно, по відношенню до вихідних даних. Застосування зофеноприлу протягом моделювання АІГ у тварин сприяло нормалізації рівня ВОТ, починаючи з 30 доби спостереження. Висновки. Виражені зміни рівня гідроген сульфіду у кролів з АІГ, які найбільш характерні для сітківки та зорового нерву, свідчать про певну патогенетичну роль цього газотрансмітера в нейродегегенеративних механізмах розвитку цього захворювання. Отримані позитивні дані стосовно можливості нормалізації вмісту газового трансмітера гідроген сульфіду в тканинах ока та рівня ВОТ зофеноприлом при моделюванні АІГ спонукають до подальших експериментальних досліджень, які будуть розкривати механізм його терапевтичного впливу на ланки патогенезу глаукоми. Експериментальні дані ймовірно будуть доклінічним обґрунтуванням доцільності застосування блокатору АПФ зофеноприлу в комплексній терапії глаукоми в клінічних умовах.