КЛІНІЧНИЙ ВИПAДОК ЛAЗЕРНОГО ЛІКУВAННЯ НОВОУТВОРЕННЯ ІРІДОЦИЛІAРНОЇ ЗОНИ.

Abstract

Aктуaльність. Пухлини іридоциліарної зони належать до рідкісних, проте клінічно значущих новоутворень увеального тракту, які часто характеризуються безсимптомним або малосимптомним перебігом на ранніх стадіях. Через приховану локалізацію та обмежені можливості візуалізації стандартними методами огляду такі новоутворення нерідко виявляються пізно, вже на етапі розвитку ускладнень або прогресування процесу. Це зумовлює високий ризик помилкової або запізнілої діагностики та, відповідно, погіршення прогнозу для зору. Мета. Представити клінічний випадок лазерного лікування новоутворення райдужної оболонки ока. Матеріал і методи. У відділення лазерної мікрохірургії ока звернулася пацієнтка Т., 38 років, зі скаргами на деформацію зіниці на лівому оці та появу темної плями на райдужці лівого ока. Гострота зору обох очей становила 1,0. Внутрішньоочний тиск правого ока — 18,0 мм рт. ст., лівого — 17,0 мм рт. ст. Була отримана письмова інформована згода пацієнтки на використання її клінічних даних у публікації. Пацієнтку було поінформовано, що конфіденційні дані не будуть оприлюднені та будуть вжиті всі заходи для збереження анонімності. Для дообстеження лівого ока використовували офтальмоскопію, біомікроскопію, гоніоскопію, тонометрію за Маклаковим, інфрачервону діафаноскопію, ультразвукову діагностику переднього відділу ока. При біомікроскопії на 3 годинах на райдужці визначалося безпігментне об’ємне утворення овальної форми, яке виступало у передню камеру та було пронизане тонкими судинами. При гоніоскопії кут передньої камери був закритий новоутворенням на 3 годинах, в усіх інших секторах — відкритий. Офтальмоскопія — без особливостей. При інфрачервоній діафаноскопії в райдужці на 3 годинах візуалізувалася тінь овальної форми, що поширювалася на циліарне тіло. При ультразвуковому дослідженні на 3–4 годинах у райдужці визначалося об’ємне утворення середньої ехогенності дрібнозернистої структури овальної форми; площа новоутворення райдужки становила 4,2 × 3,2 мм, товщина — 2,8 мм. У циліарному тілі визначався вузол середньої ехогенності розміром 2,1 × 1,8 мм. Результати. Пацієнтці було проведено комплексне лікування, що включало медикаментозну протизапальну терапію та комбіноване лазерне втручання (лазерна коагуляція новоутворення та транссклеральна циклофотокоагуляція). Такий підхід був спрямований на локальний вплив на патологічне вогнище, зменшення васкуляризації та стабілізацію внутрішньоочного тиску. Після чотирьох курсів лікування з інтервалом 3 місяці відзначено позитивну клініко-інструментальну динаміку: зменшення товщини новоутворення до 1,5 мм і площі ‒ до 2,7 × 1,9 мм; у циліарному тілі ‒ зменшення вузла до 1,2 × 0,9 мм, а також облітерацію новоутворених судин. Функціональні показники залишалися стабільними: гострота зору ‒ 1,0, внутрішньоочний тиск лівого ока ‒ 16 мм рт. ст. Рекомендовано контроль внутрішньоочного тиску за місцем проживання та динамічне спостереження через 6 місяців. Обговорення. Лікування пухлин іридоциліарної зони не завжди є ефективним і при прогресуванні з поширенням у кут передньої камери може ускладнюватися розвитком резистентної неоваскулярної глаукоми з необхідністю енуклеації. Водночас органозберігальні лазерні методи ‒ локальна коагуляція (λ = 570 нм) у поєднанні з транссклеральною циклофотокоагуляцією (λ = 1064 нм) ‒ дають змогу стримувати ріст пухлини, зменшувати неоваскуляризацію та запобігати розвитку вторинної глаукоми. У даному клінічному випадку комбіноване лазерне лікування новоутворення іридоциліарної зони лівого ока призвело до стабілізації процесу та позитивної клініко-інструментальної динаміки.