Дослідження in vitro та in vivo біосумісності синтетичного гідрогелевого імплантату на основі полівінілформалю

Abstract

Вступ. З огляду на тенденцію зростання очного травматизму, виникає необхідність проведення реконструктивних операцій в окулоорбітальній ділянці. Спільним недоліком біологічних тканин, які застосовуються в сучасній орбітальній хірургії як пластичний матеріал, є схильність до резорбції. Принципово новими можливостями володіють небіологічні імплантати з пористою просторовою структурою гідрогелі на основі полівінілформалю, що здатні до біоінтеграції з навколишніми тканинами.

Мета дослідження – вивчити в експерименті (in vitro й in vivo) біосумісність синтетичного гідрогелевого імплантату на основі полівінілформалю.

Матеріал і методи: СЕМ-аналіз; оцінювання in vitro біосумісності за параметрами цито- й генотоксичності, характером впливу на маркерні ферментативні активності клітин фібробластів лінії L929; дослідження in vivo інкорпорування імплантату.

Результати. Для потреб ендопротезування в окулоорбітальній області синтезовано гідрогель на основі просторово-зшитого полівінілформалю. Проведене тестування in vitro цитотоксичної, генотоксичної дії й токсичного впливу на маркерні ферментативні активності клітин фібробластів продемонструвало безпечність синтезованого гідрогелю. За результатами мікробіологічних досліджень виявили, що всі зразки гідрогелевих імплантатів були стерильні. Дослідження щодо імплантації гідрогелю під шкіру спини лабораторних щурів продемонстрували швидке зникнення набряків у ділянці післяопераційного шва. Виявлені запальні реакції в тканинах, що оточують імплантат, були представлені переважно слабкою розсіяною лімфоцитарною інфільтрацією поблизу імплантату, тоді як у віддалених ділянках вони буливідсутні.

Висновок. У дослідженнях in vitro встановлено високу біосумісність синтезованого гідрогелю на основі полівінілформалю за показниками цитотоксичності, генотоксичності й впливу на маркерні ферментативні активності клітин фібробластів. У дослідженнях in vivo за відсутності постімплантаційних ускладнень і позитивною динамікою взаємин між імплантатом і оточуючими тканинами зроблено висновок про хорошу біосумісність гідрогелю на основі полівінілформалю. Отримані результати дають змогу рекомендувати розроблений гідрогель на основі полівінілформалю для подальших досліджень можливостей його використання у якості імплантатів для заповнення післяопераційних порожнин та ендопротезування в орбіті й окулоорбітальній області.