Результати застосування сітчастого поліуретану з біологічно активними речовинами у пацієнтів з патологією орбіти та окулоорбітальної ділянки.

Abstract

Актуальність. В останні десятиліття відмічається збільшення частоти краніофаціальних пошкоджень і становить 29% від загального травматизму. За даними літератури, енуклеація та евісцерація очного яблука після проникаючої травми проводять у 11,6-27,0 % пацієнтів. У 2005 році в Україні проведено близько 2520 подібних оперативних втручань відповідно до статистичних даних МОЗ України. Також причиною енуклеації очного яблука є внутрішньоочні злоякісні пухлини, а також ускладнення після травм очного яблука. За даними проведеного аналізу архівного матеріалу ДУ «Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова НАМН України» частота енуклеацій при увеальній меланомі з 2006 по 2010 рік складає 56%, що співпадає з даними Collaborative Ocular Melanoma Study (2006) – 59%. Цей показник відображає частоту первинних енуклеацій очного яблука, а також відсутність позитивного ефекту органозберігаючого лікування у пацієнтів на меланому хоріоідеї. Втрата органу зору призводить не лише до функціональних порушень, а й до змін у психоемоційному статусі пацієнтів. Тому розробка нових технологій покращення якості лікування має не лише науково-прожиткове, а й медико-соціальне значення. Нам видається, що усунення наслідків травм вищезгаданих областей може йти шляхом удосконалення хірургічних підходів і вибору адекватних матеріалів, що імплантуються для усунення посттравматичних дефектів, що виникли. Застосування біологічних тканин у реконструктивній хірургії який завжди задовольняє хірурга, більше, з кожним роком підвищуються юридичні вимоги до забору донорського матеріалу. Створення синтетичних полімерних матеріалів для відновлення анатомо-функціональних порушень є актуальним завданням. Нами спільно з Інститутом хімії високомолекулярних сполук НАН України розроблено біосумісні імплантати на основі полімерно-сітчастого поліуретану з біологічно активними речовинами (альбуцид, декарбазин). Мета дослідження. Вивчити клінічну ефективність застосування імплантату із сітчастого поліуретану з біологічно активними речовинами (альбуцид, декарбазин). Матеріал та методи. Аналіз проведено у 54 пацієнтів (25 чоловіків і 29 жінок) віком від 15 до 83 років, у яких як імплантуючий матеріал був використаний сітчастий поліуретан. Першу групу склали 34 пацієнтів з увеальною меланомою, яким була проведена енуклеація очного яблука та для формування опорно-рухової кукси (ОРК) було використано сітчастий поліуретан з іммобілізованим декарбазином. Другу групу склали 6 пацієнтів з хронічним увеїтом та атрофією очного яблука, яким було зроблено евісцерацію ока і в склеральний мішок імплантовано сітчастий поліуретан з альбуцидом діаметром -19 мм. Третю групу склали 8 пацієнтів з ушкодженням нижньо-внутрішніх стінок орбіти було відзначено енофтальмом від 4,0 до 6,0 мм. та гіпофтальмом 2,0 - 3,0 мм., а також обмеження рухливості ока догори на 10,00- 15,00. Після усунення рубців між стінками орбіти і очним яблуком імплантувався сітчастий поліуретан з альбуцидом клиноподібної форми (висота основи від 8,0 до 14,0 мм., ширина 13,0 мм і передньо-задній розмір - від 14,0 до 16,0 мм.), основою при переміщенні імплантату в передньо-задньому напрямку очне яблуко зміщувалося у фронтальній та горизонтальній площинах. Після досягнення симетричного розташування ока імплантат фіксувався до окістя нижньої стінки орбіти. У 8 пацієнтів вищенаведеної групи було пошкодження стінок орбіти, верхньої щелепи та лобово-скроневої області. За допомогою ПКМ виконувались дефекти кісткових структур та м’яких тканин. Четверту групу склали 6 пацієнтів на пошкодження верхньої щелепи та скроневої області у яких використовувався сітчастий поліуретан з альбуцидом для усунення кісткових дефектів. Результати. У 28 з 34 пацієнтів, яким було здійснено енуклеацію ока з подальшим формуванням ОРК ускладнень у післяопераційному періоді та у віддалені терміни ускладнень не відзначено, у 6 – було відзначено оголення імплантату у строки від 7 до 15 міс. У 6 пацієнтів другої групи (хронічний увеїт) ускладнень не відзначено, було досягнуто гарного косметичного результату. У 6 з 8 пацієнтів з пошкодженням орбіти було повністю усунено енофтальм, а у двох - частково. Гіпофтальм усунули у всіх пацієнтів. У 6 пацієнтів вдалося повністю відновити рухливість ока, у двох – частково. Погіршення зорових функцій не відмічено. У 6 пацієнтів, яким вироблялася контурна пластика, загоєння рани здійснювалося первинним натягом, ускладнень не відмічено. Висновок. Проведені попередні дослідження застосування в клінічній практиці сітчастого поліуретану з біологічно активними речовинами (альбуцид, декарбазин) дозволяють зробити попередній висновок, що розроблений нами імплантат має задовільну біосумісність, добре проростає навколишніми тканинами, а оголення його в 6 випадках є предметом подальшого дослідження.