ПАТОГЕНЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ВНУТРІШНЬОМІТОХОНДРІАЛЬНОГО ОКСИДАТИВНОГО МЕХАНІЗМУ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГОСТРОГО ПІЄЛОНЕФРИТУ, УСКЛАДНЕНОГО ГІПЕРГЛІКЕМІЄЮ

Abstract

Метою дослідження було визначення патогенетичної ролі оксидативного стресу у розвитку порушень енергетичного обміну в мітохондріях нирок за умови гострого пієлонефриту, ускладненого гіперглікемією та вивчення медикаментозного впливу на ці метаболічні порушення. У щурів моделювали гострий пієлонефрит та гострий пієлонефрит, ускладнений гіперглікемічним станом при цукровому діабеті I та ІІ типу. Щури з гострим пієлонефритом, ускладненим цукровим діабетом I та ІІ типу, протягом 14 днів отримували етіотропний медикаментозний вплив та етіопатогенетичний медикаментозний вплив. Через 28 діб після початку моделювання в нирках щурів досліджували активність прооксидантних (НАДФН-оксидаза та ксантиноксидаза) та мітохондріальних (цитохромоксидаза та аденозинтрифосфатаза) ферментів. Супутній гіперглікемічний стан на тлі гострого пієлонефриту сприяє поглибленню метаболічних порушень в нирках щурів, пов’язаних з подальшим розвитком оксидативного стресу на тлі порушень енергетичного обміну в мітохондріях. Застосування етіопатогенетичного медикаментозного впливу, на відміну від етіотропного медикаментозного впливу, позитивно впливає на активність прооксидантних ферментів цитохромоксидази та аденозинтрифосфатази в тканині нирок у щурів при гострому пієлонефриті, ускладненому цукровим діабетом I та ІІ типу. Патогенетично важливою ланкою ускладненого перебігу гострого пієлонефриту є наявність супутнього гіперглікемічного стану з порушенням енергетичного обміну в мітохондріях нирок та оксидативного стресу. Отримано експериментальне обґрунтування доцільності застосування етіопатогенетичного медикаментозного впливу в комплексній терапії хворих з гострим пієлонефритом при супутньому цукровому діабеті.

Ключові слова: оксидативний стрес,енергетичний обмін,мітохондрії,гострий пієлонефрит,гіперглікемія,ферменти,медикаментозний вплив