Ефективність діагностики негативних дисфотопсій з використанням периметрії у хворих із задньокамерною інтраокулярною лінзою після хірургії катаракти

Abstract

Актуальність. Більшість досліджень, що вивчають дисфотопсії, використовують різні суб’єктивні опитування у формі вербальних інтерв’ю, індивідуальні опитувальники, анкети або через скарги, ініційовані суб’єктом. Деякі автори стверджують, що неможливо об’єктивізувати негативні дисфотопсії, проте зустрічаються роботи які описують результати периметрії Гольдмана пацієнтам із негативними дисфотопсіями. При цьому порівнювали поля зору та локалізацію тіней, про які говорили хворі. У низці випадків авторам вдалося локалізувати характерну для дисфотопсії тінь під час виконання периметрії, що дало змогу рекомендувати використання периметрії Гольдмана в обстеженні пацієнтів із симптомами негативної дисфотопсії. Також були проведенні схожі дослідження на сучасному комп’ютерному периметрі з отриманням аналогічного результату. Мета. Дослідити ефективність діагностики негативних дисфотопсій методами периметрії Гольдмана і комп’ютерної периметрії і з’ясувати чи можуть бути використанні вони для об’єктивної оцінки негативних дисфотопсій. Матеріал і методи. В дослідженні приймали участь 9 пацієнтів (18 очей) зі скаргами характерними для негативних дисфотопсій, без супутньої патології очного дна, яким була проведена операція ультразвукова факоемульсифікація з імплантацією задньокамерної монофокальної інтраокулярної лінзи. Цим хворим проводилась кінетична периметрія за допомогою периметра Гольдмана та комп’ютерного периметра після операція на першому оці і повторно після операції на другому оці. Результати. У всіх випадках поля зору були в нормі, скотоми не були виявленні. Висновки. Доцільність використання периметрії Гольдмана і комп’ютерної периметрії для об’єктивізації діагностики негативних дисфотопсій потребує подальшого дослідження.