ВПЛИВ ВІЙСЬКОВО-РЕЛЕВАНТНОГО СТРЕСУ НА ОФТАЛЬМОТОНУС ТА СУДИННУ ДИСФУНКЦІЮ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ ГЛАУКОМИ.

Abstract

У сучасних умовах широкомасштабної війни в Україні вивчення особливостей формування та розвитку глаукомного процесу в умовах стресу, який було викликано військовими діями, є актуальна і досі не вивчена проблема. При цьому по даним літератури відомо, що наявність емоційного стресу може бути тригером зростання ВОТ. При індукції психологічного стресу у здорових індивідуумів дослідники відмічали підвищення ВОТ на фоні зростання рівню кортизолу, частоти серцевих скорочень та підняття рівня тривожності. Тривалий стрес може призвести до судинної дисрегуляції мікроциркуляції в очах та мозку, що призводить до часткової гіпоксії та гіпометаболізму. Мета: вивчити вплив військово-релевантного стресу на ВОТ та судинні зміни у щурів при моделюванні глаукоми. Матеріали та методи. Експеримент проведено на 4-х групах щурів: група моделювання адреналін-індукованої глаукоми (АІГ), група військово-релевантного стресу (ВРС), група АІГ на тлі ВРС, контрольна – інтактні тварини. ВРС моделювали за допомогою розробленої нами системи забезпечення одночасного багатофакторного впливу стресових чинників – звуків вибухів, світлових спалахів, струсів (номер патенту U202503999 від 18.08.2025). Добовий цикл становив 6 разів дії стресорів по 30 секунд. АІГ викликали по розробленій нами схемі уведення розчину адреналіну внутрішньо очеревино (номер патенту 38446 від 12.01.2009). ВОТ вимірювали апланаційним тонометром, судинні зміни вивчали мікроскопічно на препаратах судин тонкого кишківника. Результати. Отримані результати демонструють стабільне та виражене підвищення ВОТ в обох експериментальних моделях, однак характер і ступінь цього підвищення суттєво різняться. У тварин із ВРС спостерігалося помірне, але статистично значуще зростання офтальмотонусу. У моделі АІГ рівень ВОТ зростав інтенсивно і динамічно, що підтверджує відтворюваність цієї моделі. Поєднання моделі ВРС та АІГ супроводжувалося формуванням найбільш вираженої дисфункції регуляції офтальмотонусу. ВОТ в цій групі був значно вищим як порівняно з власними вихідними значеннями, так і порівняно з моделлю глаукоми без стресу. Такі дані свідчать про потенційне підсилення механізмів, які контролюють баланс рідини в оці, за умов поєднаного впливу глаукоми та стресових розладів. Під час подальших спостережень, уже після припинення адреналінових ін’єкцій та стресорних подразників, ВОТ в групах АІГ та АІГ+ВРС залишався суттєво підвищеним через 90 діб. Це вказує на стійкість сформованих порушень та ймовірний розвиток довготривалих змін у системах, які забезпечують підтримання офтальмотонусу. В експериментальних групах було оцінено стан судин тонкого кишківника, як маркера загально-судинних змін. Стан кишкового ендотелію використовують як індикатор системної стрес-індукованої ендотеліальної дисфункції, що обумовлено значною чутливістю кишкових судин до гіпоперфузії та оксидативного навантаження і робить їх інформативним маркером стану судинної системи в цілому. У тварин з ВРС виявлено порушення цілісності епітеліальної тканини, зокрема стану кровоносних судин тонкого кишківника. Спостерігається наявність стазу та порушення кровонаповнення окремих ділянок судин різного діаметру кровоносних судин, їх розриви або розширення. При поєднаному моделюванні АІГ на тлі ВРС виявлялось ще більш виражене погіршення стану судин кишківника – збільшення кількості розривів, більш значне розширення, порушення стану розгалуженої капілярної сітки та стазу. Ці зміни призводять до ішемії тканини кишківника. На підставі отриманих даних мікроскопії препаратів тонкого кишківника можемо прогнозувати, що за дії стресу при формуванні глаукоми можливий розвиток порушень кровонаповнення та цілісності інших судинних тканин та органів, зокрема ділянок судин органу зору, ймовірно судин сітківки, що потребує додаткових досліджень.