Переломи нижньої стінки орбіти у дітей – особливості діагностики та хірургічного лікування.

Abstract

Переломи стінок орбіти у дітей становлять 23 % усіх травм обличчя. З усіх варіантів переломів очниці в педіатричній практиці найбільш часто спостерігаються пошкодження нижньої стінки в варіанті лінійного перелому без зміщення фрагментів - тип «пастки» - 25-70 %. Мета роботи – проаналізувати особливості діагностики та хірургічного лікування переломів нижньої стінки орбіти у дітей. Матеріал та методи. В відділі офтальмопатології дитячого віку ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова НАМН України» прооперовано 11 дітей та підлітків в віці 7-15 років з приводу перелому нижньої стінки орбіти. В усіх випадках перелом виник в результаті тупої травми периорбітальної зони під час гри або спортивних занять. Всі діти скаржились на диплопію. Клінічно у всіх дітей визначався енофтальм в межах 5-7 мм, гіпоглобус, обмеження рухливості очного яблука вгору, зниження зору. КТ дослідження орбіт виявило наявність щілинного дефекту нижньої стінки орбіти з діастазом країв 3-7 мм, випадінням значного фрагмента жирової орбітальної клітковини в гайморову порожнину з утиском у зоні перелому. У 7 дітей (63,6 %) в зоні перелому спостерігалось також затискання нижнього прямого м’язу. Відновлювальне хірургічне лікування проводилось шляхом пластики нижньої стінки орбіти транскон’юнктивальним підходом із використанням фрагмента аурикулярного хряща пацієнта, взяття якого із задньої поверхні вушної раковини здійснювалося на першому етапі операції. Після виявлення зони перелому, щадного репонування орбітальних тканин, що випали, пластина аутохряща розташовувалася під окістям, перекриваючи зону перелому, фіксувалася за допомогою швів до окістя у нижнього краю орбіти. Результати. Операція та післяопераційний період протікали без ускладнень. Після стихання явищ післяопераційного набряку та запалення зафіксовано нормалізацію положення та обсягу рухів очного яблука. Явлення диплопії в післяопераційному періоді купірувалися поступово до повного зникнення на 6-18 дні після операції. Контрольне КТ дослідження через 3 місяці після операції показало стабільне положення імплантованої в зону перелому пластини аутохряща, підтвердило відсутність грижового випинання орбітальної клітковини. Висновок. Золотим стандартом діагностики перелому нижньої стінки орбіти є КТ дослідження. Показанням до хірургічного лікування є наявність функціональних та косметичних порушень - диплопія у функціонально важливих напрямках погляду – прямо, вниз у межах 30 градусів, що зберігається протягом 2 тижнів при радіологічно підтвердженому переломі та позитивному тракційному тесті, енофтальм понад 2 мм. В педіатричній практиці при ізольованих переломах нижньої стінки орбіти невеликої протяжності з незначним діастазом країв використання аутохряща є високоефективною альтернативою використанню алопластичних імплантів, оскільки виключає можливість реакції відторгнення, дислокації імпланту, а також не впливає на розвиток лицьового скелету дитину.