РЕЛАКСУЮЧІ РЕТИНОТОМІЇ У КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ.

Abstract

Актуальність. Регматогенне відшарування сітківки (РВС) залишається найпоширенішою формою відшарування сітківки, що характеризується наявністю розриву як точки проникнення рідини в субретинальний простір, та призводить до відокремлення нейросенсорної сітківки від пігментного епітелію (ПЕС). Хронічні форми відшарування, ускладнені проліферативною вітреоретинопатією (ПВР) та інтраретинальним фіброзом, часто потребують виконання ретинотомій для досягнення анатомічного успіху. Застосування кругової ретинотомії у таких випадках залишається вкрай обмеженим. Водночас, радіальна релаксуюча ретинотомія може зменшити величину як тангенціальних, так і радіальних сил, що протидіють силам адгезії, таким чином відновлюючи рівновагу на поверхні сітківки. Важливим етапом перед проведенням радіальної релаксуючої ретинотомії є визначення топографічних орієнтирів задля максимального збереження ділянки зорового нерва та макули. Анатомічно щільність фоторецепторів досягає піку в задньому полюсі, приблизно в 4.5-6 мм навколо центральної ямки. Таким чином, межі розрізу визначаються з урахуванням цієї топографічної особливості, та повинні бути розташовані на відстані понад 6 мм від центральної ямки або за межами судинних аркад. Показами до виконання радіальних релаксуючих ретинотомій слід вважати: інкарцерацію сітківки (після проникаючого поранення ока); вкорочення сітківки, як наслідок важкої ПВР, що перешкоджає контакту сітківки з ПЕС; наявність епіретинальних мембран, що нероздільно зрощені з сітківкою. Мета дослідження. Проаналізувати ефективність вітректомії з радіальною релаксуючою ретинотомією задля досягнення стійкого анатомічного результату у хворих з ускладненими формами РВС. Матеріали і методи. Вітректомія з радіальною релаксуючою ретинотомією була виконана на 5 очах (5 пацієнтів), середній вік становив 53.0±15.3 (М±SD) роки. Максимально коригована гострота зору (МКГЗ) на момент звернення – 0.07 (Median (Qlow-Qup) 0.005-0.15). Тривалість післяопераційного спостереження – 6 місяців. Усім пацієнтам виконувалась стандартна трьохпортова вітректомія із застосуванням інструментів калібру 25Ga на хірургічній системі Constellation (Alcon). Радіальну релаксуючу ретинотомію проводили в умовах часткової тампонади вітреальної порожнини перфторорганічною сполукою (ПФОС) з подальшим розправленням сітківки та ендолазерною коагуляцією по краю ретинотомії. У всіх випадках після заміни «ПФОС-повітря» операція завершувалась введенням силіконового масла в’язкістю 5700 cSt. Ефективність лікування оцінювалась за досягненням анатомічного прилягання сітківки та покращенням гостроти зору. Результати. Перебіг інтраопераційного періоду був без ускладнень. Через 1 місяць після оперативного втручання офтальмоскопічно визначався сформований хоріоретинальний рубець із депігментацією по краю зони ретинотомії; сітківка прилягала. МКГЗ становила 0.17 (Median (Qlow-Qup) 0.02-0.35). Через 3 місяця у двох випадках було успішно видалено силіконове масло без розвитку ускладнень. Висновки. Проведення вітреоретинального хірургічного втручання з виконанням радіальної релаксуючої ретинотомії забезпечило анатомічне прилягання сітківки та сприяло досягненню позитивних функціональних результатів.