Результаты лечения гемофтальма после витрэктомии у больных пролиферативной диабетической ретинопатией

Abstract

Актуальність. Гемофтальми після вітректомії є основною причиною невдач вітреальної хірургії проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДРП) і зустрічаються в 25–75 % випадків.

Мета. Провести порівняльну оцінку ефективності застосування замісної газової тампонади в лікуванні гемофтальму після вітректомії у хворих ПДРП без і на фоні застосування ранібізумаба.

Матеріал і методи. Проаналізовано результати лікування гемофтальму після вітректомії у 78 хворих (78 очей) ПДРП методом замісної газової тампонади (ЗГТ) із застосуванням 20 % газово-повітряної суміші перфторпропана. У 28 хворих (28 очей) — основна група — після виконання ЗГТ додатково в порожнину ока вводили 0,5 мг ранібізумаба.

Результати. Через 2 місяці після лікування достовірних відмінностей (?2 = 0,73; р=0,39) в досягненні прозорості вітреальної порожнини із застосуванням ранібізумаба як і без нього не було відзначено. Через 6 місяців у групі з додатковим застосуванням ранібізумаба прозорість вітреального вмісту була досягнута у 96,4 % випадків, а без нього у 92,0 % (?2 = 0,59; р=0,44), але при цьому частота рецидивів гемофтальму у хворих без застосування ранібізумаба була достовірно вище — 11 очей (22,0 %) проти 1 (3,6 %), (?2 = 4,68; р=0,03).

Висновок. Замісна газова тампонада ЗГТ 20 % газово-повітряною сумішшю перфторпропана з додатковим введенням у вітреальну порожнину ранібізумаба є найбільш ефективним методом лікування гемофтальму після вітректомії у хворих ПДРП і може бути широко використана.