Вплив видів кисневої підтримки та показників оксигенації на розвиток стадій ретинопатії недоношених.

Abstract

Актуальність. Незрілість органів передчасно народженої дитини та переривання внутрішньоутробного розвитку до завершення органогенезу є не лише чинниками загрози для життя, а й формують підґрунтя для підвищеного ризику інвалідизації. Серед найтяжчих уражень органа зору у цієї категорії пацієнтів провідне місце посідає ретинопатія недоношених (РН) – патологія, притаманна саме передчасно народженим дітям. Попри суттєвий прогрес у скринінгу, діагностиці та лікуванні, РН і надалі залишається однією з основних причин незворотної втрати зору в дитячому віці у світі. У зв’язку з цим подальше вивчення етіологічних чинників РН зберігає високу актуальність. До ключових факторів ризику відносять менший гестаційний вік, низьку масу тіла при народженні та кисневу терапію. Мета. Вивчити вплив видів респіраторної підтримки та оксигенатії на розвиток різних стадій ретинопатії недоношених. Матеріал та методи. Ретроспективно було проведено аналіз історій хвороб 290 недоношеної дитини, що перебували під наглядом у період з 2015 по 2018 рік. Діти в декретовані терміни пройшли скринінг РН. Недоношені діти були розділені на чотири групи: перша група (1) – 117 дітей з аваскулярними зонами сітківки (без РН); друга група (2) – з саморегресуючими стадіями РН (І стадія, ІІ стадія, предпорогова стадія, тип 2) – 86 дітей; третя група (3) з РН, яка потребувала лікування (предпорогова стадія, тип 1) – 57 дітей; четверта група (4) – 30 дітей з АРН. Досліджувалися слідуючи фактори ризику: ГВ, МТ, види респіраторної підтримки (NCPAP, ШВЛ), які використовувалися у дітей в нашому дослідженні, та основні показники оксигенації (SрO2, FiO2). Результати. Гестаційний вік статистично значущо відрізнявся між чотирма групами (ANOVA: F=74,13; p<0,0001); попарні відмінності були значущими для більшості порівнянь, за винятком груп 3 і 4 (p=0,9). Аналогічно, маса тіла при народженні демонструвала достовірні міжгрупові відмінності (ANOVA: F=54,1; p<0,0001), при цьому різниця між групами 3–4 залишалася статистично незначущою (p=0,9). Для FiO₂, з огляду на порушення гомогенності дисперсій (Levene p=0,03), застосовано Welch ANOVA, який підтвердив наявність міжгрупових відмінностей (F=4,6; p=0,005); статистично значущі попарні порівняння встановлено для 1–3 (p=0,0006), 2–3 (p=0,001) та 2–4 (p=0,048). Частота застосування ШВЛ послідовно зростала від групи 1 до групи 4 (76,9%; 82,6%; 96,5%; 100%) і відрізнялася між групами (Kruskal–Wallis: H=17,3; p=0,006). Натомість для NCPAP статистично значущих міжгрупових відмінностей не виявлено (97,4%; 98,8%; 100%; 100%; H=2,4; p=0,48). Показник SpO₂ був порівнюваним у всіх групах (Welch ANOVA: F=0,7; p=0,5). Найбільший внесок у варіабельність результату за partial η² мали гестаційний вік (0,437) та маса тіла (0,36), тоді як внесок ШВЛ (0,05) і FiO₂ (0,046) був меншим. Висновки. 1.Гестаційний вік і маса тіла при народженні мали найбільший вплив на розвиток різних стадій ретинопатії недоношених (partial η²=0,437 та 0,36). 2. FiO₂ і застосування ШВЛ достовірно відрізнялись між групами, що свідчить про їх вплив на розвиток різних стадій ретинопатії недоношених. 3. SpO₂ та використання NCPAP статистично значущих міжгрупових відмінностей не мали.