Наш досвід діагностики та лікування периферичної ексудативно-геморагічної хоріоретинопатії

Abstract

Мета. Представити наш досвід обстеження та лікування пацієнтів з периферичною ексудативно-геморагічною хоріоретинопатією. Матеріали та методи. В ретроспективному дослідженні ми проаналізували історії хвороб пацієнтів, яким був встановлений заключний клінічний діагноз периферичної ексудативно-геморагічної хоріоретинопатії. Пацієнтам було проведено збір анамнезу, загальні офтальмологічні обстеження, кольорове фотографування очного дна, флуоресцентну ангіографію та ультразвукове дослідження. Всім пацієнтам було проведене інтравітреальне введення антиангіогенних препаратів. В одному випадку було проведене вітреоретинальне хірургічне втручання. Результати. Периферична ексудативно-геморагічна хоріоретинопатія була діагностована у 11 пацієнтів (13 очей, двостороннє ураження у 2-х пацієнтів). Виявлені наступні клінічні ознаки: периферичне геморагічне відшарування пігментного епітелію сітківки (ПЕС) куполоподібної форми, зі значними ексудативними проявами. У випадку з гемофтальмом – було проведене вітреоретинальне хірургічне втручання. За даними ультрасонографічного обстеження був виявлений об’ємний утвір у формі купола або плато з суцільною або порожнистою акустичною щільністю. У 10 пацієнтів для лікування застосовувалася антиангіогенна терапія, із застосуванням інтравітреального введення афліберсепту. Висновки. Периферична ексудативно-геморагічна хоріоретинопатія (ПЕГХ) – це хронічне захворювання, яке в більшості випадків асоціюється з віковою макулярною дегенерацією (ВМД). Основними клінічними проявами є периферичне відшарування пігментного епітелію сітківки, яке на ранніх стадіях може ускладнюватись субпігментно-епітеліальними крововиливами. Основним методом лікування ПЕГХ є антиангіогенна терапія, а при ускладненнях, що супроводжуються значними інтравітреальними або субретинальними крововиливами, які загрожують макулі, показане вітреоретинальне хірургічне втручання. Для визначення етіології та патогенезу цього захворювання, а також продемонструвати ефективність та безпеку вищезазначених методів лікування необхідні подальші дослідження.