Вплив напівпрозорих оклюдерів з різною густиною затемнення на стан бінокулярного зору у дітей з аномаліями рефракції

Abstract

Актуальність. Найбільш поширеним і доступним методом лікування односторонньої амбліопії є оклюзія кращого ока, що дозволяє підвищити гостроту зору амбліопічного ока. Разом з тим, при тривалому використанні непрозорої оклюзії інколи бувають ускладнення (зниження гостроти зору кращого ока, поява косоокості, якої до оклюзії не було). Тому більш прийнятним є використання напівпрозорих плівок, які знижують гостроту зору кращого ока на потрібну величину, а при необхідності проводять їх заміну Donahue S.P. et al., 1991; С.Э. Аветисов с соавт., 2008; С.А.Гончарова, Г.В.Пантелеєв, 2010). При цьому краще око частково приймає участь в зоровому акті, що попереджає можливість зниження його гостроти зору і можливе порушення бінокулярного зору. Мета роботи: дослідити стан бінокулярного зору у дітей з аномаліями рефракції, правильним положенням очей і нормальною гостротою зору з корекцією при використанні напівпрозорих оклюдерів з різною густиною затемнення на одному із очей. Матеріал і методи. Під спостереженням знаходилось 56 дітей у віці від 4 до 17 років з різними аномаліями рефракції: з гіперметропією слабкого ступеню (від 1,0 до 2,5 дптр) – 10 дітей від 6 до 12 років (середній вік 7 років), з гіперметропічним астигматизмом від 1,0 до 3,5 дптр на фоні гіперметропії слабкого або середнього ступеню – 9 дітей від 4 д 13 років (середній вік – 10,2 року), з міопією слабкого ступеню 32 дитини від 6 до 17 років (середній вік – 12 років), з міопією середнього ступеню – 5 дітей від 6 до 14 років (середній вік – 10,4 року). У всіх дітей з необхідною корекцією аномалії рефракції констатовано правильне положення очей, гострота зору в межах вікової норми і стійкий бінокулярний зір. Використовувались плівки з трьома видами густини затемнення: 10%, 50%, 90%. У кожної дитини перевіряли стан бінокулярного зору без застосування плівок і з кожною із вказаних плівок за допомогою кольоротеста ЦТ-1 з відстані 5 метрів і відмічали в карті обстеження кожної дитини. Результати. У 10 дітей з гіперметропією слабкого ступеню при використанні всіх трьох видів плівок на кольоротесті діагностувався стійкий бінокулярний зір. Із числа 9 дітей з гіперметропічним астигматизмом при використанні всіх 3 видів плівок у 6 був констатований стійкий бінокулярний зір, у 3 дітей при використані плівок з густиною затемнення 10% і 50% виявлявся стійкий бінокулярний зір, а з плівкою 90% - відмічалося порушення бінокулярного зору (виявлявся одночасний зір або пацієнти відмічали нечітке зображення деяких тестових кружків). Із числа 32 дітей з міопією слабкого ступеню при використанні всіх 3 видів плівок у 16 був констатований стійкий бінокулярний зір; у 16 при використанні плівок з густиною затемнення 10% і 50% виявлявся стійкий бінокулярний зір, а з плівкою 90% - відмічалося порушення бінокулярного зору. Із 5 дітей з міопією середнього ступеню при використанні всіх 3 видів плівок у 2 був констатований стійкий бінокулярний зір, а у 3 при використанні плівок з густиною затемнення 10% і 50% виявлявся стійкий бінокулярний зір, а з плівкою 90% - констатовано порушення бінокулярного зору. Отже, плівки ж густиною затемнення 90% у частини дітей з гіперметропічним астигматизмом і міопією викликають порушення бінокулярного зору, що проявляється в діагностуванні у пацієнтів одночасного зору або в спостереженні ними нечіткого зображення деяких пред’являємих йому кольорових тест-об’єктів. Висновок. При підборі напівпрозорої оклюзії у пацієнтів з односторонньою амбліопією і правильним положенням очей слід обов’язково враховувати стан бінокулярного зору і підбирати плівку з такою густиною затемнення, яка б не викликала порушення бінокулярного зору.