Формування опорно-рухової кукси та пластика м’яких тканин орбіти із використанням аутодермально-жирового трансплантата

Abstract

Актуальність. Незважаючи на органозберігаючу спрямованість лікування із застосуванням мікрохірургічної техніки при наданні ургентної хірургічної допомоги та вдосконалення наступних реконструктивних втручань, використання сучасного медикаментозного лікування, енуклеація залишається однією з нерідко виконуваних операцій. Подальша косметична реабілітація є визначальною в підвищенні якості життя пацієнтів. В умовах дефіциту донорського матеріалу (реберний аллохрящ), а також високої ціни більшості штучних імплантів знову знаходить актуальність застосування аутотканин. Мета. Проаналізувати результати формування опорно-рухової кукси та пластики м’яких тканин орбіти із використанням аутодермально-жирового трансплантата. Матеріали та методи. Проаналізовано результати застосування трансплантації аутодермально-жирового трансплантата (АЖТ). У період з 2011 по 2019 роки було прооперовано 14 пацієнтів. Первинне формування опорно-рухової кукси (ОРК) проведено у 5 пацієнтів (35,7%), вторинне формування ОРК і заповнення об’ємного дефіциту м’яких тканин орбіти у пацієнтів із вираженою атрофією ретробульбарної клітковини в результаті рубцевого процесу та/або втрати тканин орбіти, що поєднувалась з рубцевою деформацією кон’юнктивальної порожнини - 9 пацієнтів (64,3%). Техніка операції у випадках первинного формування ОРК. Відсепаровка кон’юнктиви від лімба, виділення окорухових м’язів. Очні м’язи прошивали подвійним швом, виконуючи петлю, що самозатягувалась, щоб уникнути прорізування швів, та відсікали їх від очного яблука. Невротомію виконували в межах 2-5 мм. Гемостаз здійснювали, поміщаючи в порожнину орбіти тампон з 3% розчином перекису водню. В м’язову воронку поміщали АЖТ. М’язи зшивали між собою над АЖТ. Тенонову капсулу ушивали кісетним швом, рану кон’юнктиви - безперервним швом. Накладали монокулярну бинтову пов’язку. Техніка операції в разі відстроченої пластика ОРК і заповнення об’ємного дефіциту м’яких тканин орбіти. Горизонтальний розріз кон’юнктиви в центрі дна кон’юнктивальної порожнини, розтин підлягаючих м’яких тканин, звільнення простору в центрі орбітальної порожнини між окоруховими м’язами. В ділянку м’язової воронки поміщали АЖТ. М’язи зшивали між собою над АЖТ. Тенонову капсулу ушивали кісетним швом, рану кон’юнктиви безперервним швом. Накладали монокулярну бинтову пов’язку. Результати. У всіх пацієнтів післяопераційний період протікав спокійно. Результат операції вважався успішним, якщо забезпечувалася хороша рухливість та правильне положення косметичного протеза в кон’юнктивальній порожнині, вдавалося заповнити об’ємний дефіцит м’яких тканин орбіти, а пацієнти були задоволені косметичним ефектом. Терміни спостереження склали від 8 міс. до 4-х років. У всіх 5 пацієнтів, яким проводилося первинне формування ОДК, позитивний результат був досягнутий в один етап. У 9 пацієнтів з рубцевою деформацією кон’юнктивальної порожнини, для досягнення задовільного косметичного ефекту, після відстроченої пластика ОДК та заповнення об’ємного дефіциту м’яких тканин орбіти була потреба в проведення додаткових операцій, які були спрямовані на формування кон’юнктивальної порожнини з пластикою слизової губи. Висновки. Застосування трансплантації аутодермально-жирового трансплантата для формування кукси після видалення ока дозволяло у всіх випадках отримати оптимальну стабільну куксу для носіння очного протеза та заповнити об’ємний дефіцит м’яких тканин орбіти.